На батьківщині Василя Кука відкриють музей УПА

Львівська ОДА розглядає питання про відкриття експозиції, присвяченої Українській повстанській армії, в історико–краєзнавчому музеї смт. Красне Буського району.

Про це повідомляє ЗІК.

 

Як зазначив голова Буської райдержадміністрації Володимир Сай, ідея музейного проекту в селищі Красне виникла декілька років тому, коли пішов з життя останній головнокомандувач УПА Василь Кук. Він народився у Красному, тут його поховано.

За ініціативою громадськості, місцевих ентузіастів-краєзнавців і депутатів прийнято рішення створити просвітницько-культурний центр, до якого ввійдуть бібліотека та історико-краєзнавчий музей, більшість експонатів якого буде присвячено національно-визвольним змаганням, історії УПА, головнокомандувачу Василю Куку.

У даний час у будівлі майбутнього центру проведено капітальний ремонт і розпочато благоустрій навколишньої території. Зібрано етнографічні та археологічні матеріали, фотокопії історичних документів, світлини, книги та персональні речі Василя Кука, виготовлено частину стендів. Відкриття заплановано на 7 жовтня – у День селища Красне, напередодні 70-ї річниці УПА.

На засіданні організаційного комітету Львівської ОДА з проведення Року УПА розглянуто хід реалізації проекту екскурсійного комплексу музею-криївки підпільної типографії УПА на території Лапаївського лісництва Пустомитівського району.

Як повідомив голова Пустомитівської райдержадміністрації Ігор Чопко, криївка складається з двох частин, розташованих 15 м одна від одної і з’єднаних переходом, вона знаходиться на відстані 1,5 км від с.Басівка. У 70-х роках минулого століття криївка провалилася. Громадськість про пам’ятку довідалася завдяки свідченням учасниці останнього бою УПА на Львівщині, який відбувся 16 серпня 1955 р. в с.Басівка, Володимири Кулик.

Планується, що музей-криївка входитиме в маршрут місцями національно-визвольних змагань 40-50-х років на Львівщині. У цей маршрут також будуть включені тюрма на Лонського у Львові, музей Р.Шухевича у Білогорщі, підпільний штаб Р.Шухевича в с. Грімно Городоцького району, музей пам’яті жертв сталінських репресій в смт. Щирець. Уже зібрано необхідні матеріали для видачі путівника–маршруту національно-визвольними змаганнями.

Як відомо, у грудні 2011 року Львівська облрада проголосила 2012 рік Роком УПА. 23 лютого 2012-го голова Львівської ОДА підписав необхідне розпорядження.

 

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.