У Петербурзі знайшли гігантський скарб (ФОТО)

Великий скарб столового срібла виявлений в Санкт-Петербурзі при реставрації маєтку Наришкіних-Трубецьких. Знайдена унікальна колекція приблизно з 1 тисячі предметів кухонного начиння і побуту, а також нагороди і папери.

Про це повідомляє "Інтерфакс".

"У маєтку було знайдено скарб - це срібні столові прилади. В даний час проходить інвентаризація знайденого", - повідомили у прес-службі Головного управління МВС по місту і Ленінградської області."

Знайдено було близько 1 тис. предметів, датованих переважно XIX-им сторіччям.

Предмети кухонного начиння і домашнього вжитку були виявлені в особняку Наришкіних-Трубецьких реставраторами.

Матвій Наришкін - "патріарх" Петра Першого. Обережно, ненормативна лексика!

На даний момент на об'єкті працюють фахівці міського комітету з державного контролю, використання й охорони пам'яток історії та культури, а також представники ГУ МВС по Петербургу в Ленобласті.

Всі фото: Фонтанка.ru
 

Найближчим часом знайдена колекція буде переміщена в один iз музеїв міста.

 

Одноповерховий особняк Наришкіних-Трубецьких на вул.Чайковського був побудований в 1780 році для Абрама Ганнібала - "арапа Петра Великого".

 

В 1855-1856 роках його перебудував для нових власників - князів Трубецьких архітектор Гаральд Боссе. Трохи пізніше, в 1875-1876 роках, його реконструювали.

 

В середині 70-х років XIX століття новим власником ділянки стає Василь Наришкін, а після його смерті - старший син Олександр.

 

Подібними предметами побуту користувалися в Російській імперії XIX сторіччя й українські дворяни та заможні представники інших верств.

Дивіться також: "Українці у Празі знайшли скарб на 250 тисяч євро. ФОТО"

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.