ПІД АНДРІЇВСЬКОЮ ЦЕРКВОЮ ЗСУНУВСЯ СХИЛ. Оновлено о 12:00

У Києві під Андріївською церквою зсунувся ґрунт: оглядовий майданчик з боку Дніпра повис у повітрі, проте для туристів двері церкви відчинені.

 

Місце ж обвалу замасковане спеціальною сіткою, повідомляє УП.Київ із посиланням на ТСН.

Землею, яка зсунулася з пагорба, завалило весь тротуар на маленькій алеї художників – бічному провулку Андріївського узвозу.

Це сталося вночі 29 червня, але о дев'ятій ранку прибирання ще ніхто не починав. Тому сотні кілограмів ґрунту взялися прибирати художники.

Вони прийшли вранці на роботу, а на своїх місцях побачили купи глини та тріщини на опорних стовпах.

Художники, які працюють тут роками, кажуть, що ґрунт поплив після того, як звідси прибрали дерева, які корінням утримували землю. А обвал може статися на тому місці, де тисячами гуляють люди.

Можливою причиною зсуву ґрунту є недотримання рекомендацій з облаштування дренажної системи пагорба.

 

Про це заявив головний геолог - начальник геологічного відділу КП "Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт" Василь Боковий після огляду пагорба, пише "Комерсант".

Боковий повідомив, що при проектуванні робіт із ними не було узгоджене питання про відведення дренажних і поверхневих вод.

"У нас були вимоги щодо збільшення приблизно в півтора рази діаметра системи для прийому води. Але точка зору наших фахівців не була врахована", - заявив Боковий.

За його словами, якщо роботи в терміновому порядку не будуть закінчені, то може відбутися подальше обвалення пагорба.

Перший заступник гендиректора заповідника "Софія Київська" Вадим Кириленко стверджує, що роботи по зміцненню пагорба через брак коштів виконані на 70%.

"Після дощів на ділянці площею 3 квадратні метри сповз насипний ґрунт. Це сталося тому, що роботи зі зміцнення пагорба в цьому році не були профінансовані", - заявив Кириленко.

За його словами, за умови повного фінансування зміцнення пагорба може бути завершене протягом двох місяців.

У свою чергу колишній генеральний директор "Софії Київської" Неля Куковальська, яка покинула цей пост кілька тижнів тому, вважає, що Андріївській церкві ніщо не загрожує.

"Перед Євро-2012 всі поспішали і не зовсім добре утрамбували ґрунт. Через дощі саме він трохи сповз. Необхідно всього лише доробити роботи відповідно до технології", - пояснила вона.

За словами Куковальської, згідно з проектом благоустрою, біля Андріївської церкви висадять кущі й дерева, кореневі системи яких будуть утримувати схил.

 

 

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.