Помер відомий історик-марксист

У Великобританії на 96-му році життя помер знаменитий історик-марксист Ерік Гобсбаум.

Про це повідомляє "Ґардіан".

Гобсбаум, відомий фундаментальними роботами з історії XIX і XX століть, вважався на Заході "одним із найбільших істориків сучасності".

Він був теоретиком і послідовним критиком націоналізму.

Його авторству належить термін "довге XIX століття", що позначає історичний період з 1789 року по 1914 рік.

Гобсбаум відомий, серед іншого, за книгою "Епоха крайнощів. Коротке ХХ століття" (мається на увазі період з 1918 року по 1991 рік).

В інтерв'ю виданню Гобсбаум зізнавався, що його книга присвячена "реабілітації ідей Маркса на тлі сучасної кризи капіталізму".

Ерік Гобсбаум народився в 1917 році, в родині австрійських євреїв. До 1934 року навчався в гімназії в Берліні. Після приєднання Австрії до нацистської Німеччини в 1938 році емігрував до Лондона.

Ще будучи в Німеччині, Гобсбаум захопився лівими ідеями. Протягом тривалого часу історик був членом Комуністичної партії Великобританії, при цьому критикуючи СРСР за агресивну зовнішню політику.

У 60-і роки Гобсбаум став відомий як історик робітничого руху. Він цікавився історією культури робітничого класу, аналізував його взаємини з масовою культурою.

Видання зазначає, що в ранні 1990-ті його критика Лейбористської партії з вимогою соціальних змін призвела до створення так званих "нових лейбористів", які зрештою і прийшли до влади у Британії.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.