Спецпроект

"ІСТОРИЧНА ПРАВДА" ВІДКРИЛА РОЗДІЛ ПРО ГОЛОДОМОР

На "Історичній Правді" з'явився спецпроект, присвячений голоду в Українській РСР та інших частинах Радянського Союзу в 1932-33 роках.

На сторінці нового розділу планується розміщення спогадів очевидців, статей науковців і публіцистів, документів, фотографій, матеріалів закордонної преси, книг українських і іноземних авторів, статистичну інформацію тощо.

Інтернет-адреса спецпроекту - istpravda.com.ua/themes/holodomor

Сторінка з'явилася завдяки небайдужим громадянам, які відгукнулися на заклик редакції ІП про допомогу у створенні спецпроекту.

Загалом за 8 місяців на рахунок спецпроекту надійшло близько 13 тисяч гривень. Повний перелік жертводавців, за їхнього бажання, буде оприлюднений на сайті.

Пожертви витрачаються на програмування, дизайн і роботу зі сканування, набору, редагування матеріалів тощо.

Гроші можна перерахувати на картку у "Приватбанку" - № 4149608780035642. Велике прохання дублювати повідомлення про суму переказу та прізвище жертводавця (і можливість оприлюднення прізвища) окремим листом на редакційну пошту ІП.

Наша редакційна пошта - istpravda@gmail.com

Загальна редакція спеціальної сторінки – редактори сайту "Історична правда" Вахтанг Кіпіані та Павло Солодько, а також гостьовий редактор ІП Олександр Зінченко.

Як відомо, раніше на "Історичній Правді" з'явилися спецпроекти "Голокост", "Музеї" і "Катинь".

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.