Вийшла книга спогадів Семена Глузмана про табірну молодість

Правозахисник, дисидент і політв’язень радянських часів Семен Глузман презентував свою автобіографічну книгу "Малюнки по пам'яті або Спогади відсидента".

Він наголосив: тема політв’язнів в Україні досі не розкрита, повідомляє Радіо Свобода.

У творі Глузман пригадує місяці життя у тюрмі КГБ в Києві, думки, звуки і світ таборів з обличчями друзів, недосяжним лісом навкруги і гіркотою відібраної молодості. Цю книгу він починав писати ще 1989 року.

"Я відчув, що якщо цього не зроблю, то мене не пробачать мої мертві друзі, - сказав дисидент. - Коли я читаю деякі спогади моїх побратимів по ГУЛАГу, то відчуваю, що сидів в іншій країні і в інших таборах".

Сьогодні Глузман є президентом Асоціації психіатрів України і учасником руху "Першого грудня".

Книга умовно поділена на дві частини: тюремні спогади  та есеї, присвячені друзям. У спогадах Семена Глузмана Василь Стус, Сергій Ковальов, Валерій Марченко та багато інших дисидентів представлені не мучениками чи героями, а пересічними людьми, що мали нещастя народитися і жити у країні тоталітарної брехні, але разом з тим і мужньо їй протистояти.

"Мені було дуже важливо залишити свої суб’єктивні спогади про людей, які мене оточували, які вчили мене не дидактикою, а вчили тим, що просто жили поряд, - зазначає автор. - Це були "25-річники", солдати УПА, це були "Лісові брати" з Прибалтики. Це гірка правда, але повірте, я справді тоді був щасливий, незважаючи на карцери і голодування".​​

"Це книга-пересторога, бо те, що було недавно, 20-30 років тому, може настати післязавтра чи завтра, - зазначив видавець книги Дмитро Бураго. - Межа між тоталітарним і не тоталітарним співіснуванням людей дуже мала і переступити її дуже легко в ім'я якоїсь ідеї".

Політв'язнем психіатр Семен Глузман став у 26 років. Його "провина" полягала в тому, що він провів чесну професійну експертизу опального радянського генерала Петра Григоренка – жертви каральної радянської психіатрії.

Глузман довів, що Григоренко повністю здоровий, а відтак у психіатричній лікарні утримується незаконно. Принциповість і чесність лікаря коштувала йому 7 років таборів і 3 роки заслання.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.