Інтелігенти про смерть Гавела: "Він показав, що політика може бути моральною"

Приклад Гавела нагадує про те, що демократія є нашою спільною спадщиною, яку маємо плекати та культивувати в житті на шляху до спільної Європи.

Про це заявляють представники національної інтелігенції, об’єднані в ініціативу "Першого грудня".

"Відхід Вацлава Гавела повинен підкреслити в очах світу його великий урок доброти, порядності та безкорисного служіння народові, — йдеться у скорботному слові "Вінок Вацлаву Гавелу", оприлюдненому у зв’язку із смертю відомого чеського громадсько-політичного діяча.

Представники національної інтелігенції пишуть: "Сумна звістка про відхід президента Чехії Вацлава Гавела спонукає нас сказати слово, яке носилося в повітрі ще за його життя. Посткомуністичний період нашої історії тягне за собою смугу брудної політики. У багатьох людей в Україні складається хибне уявлення, що політика є брудною у самій своїй суті. І тут напрошується аргумент — приклад Вацлава Гавела".

За словами авторів заяви, найважливішим для Гавела було позбутися стереотипу, насадженого комунізмом щодо застосування методів війни у всіх сферах, у тому числі в гуманітарній.

"Президент Гавел з’єднав навколо себе інтелектуалів, які дотримуються демократичних та моральних принципів, - йдеться у скорботному слові. - Вони звичні розв’язувати завдання, уникаючи насильницьких методів. Це важче, зате надійніше в сенсі оздоровлення суспільства. З часом виявилося, що моральна політика дає і кращі економічні результати".

1989: Гавел стає президентом соціалістичної Чехословаччини (ВІДЕО)

Представники ініціативи "Першого грудня", де є і учасники дисидентського руху, наголосили: «З часом люди переконуються, що такий метод дає тривалі результати. Народ знову обирає демократичного Президента, який не уміє і не хоче себе поставити на королівський трон. Зате він твердий і непоступливий в обстоюванні моральних принципів, тихих, не афішованих, але твердих, як закон. Суспільство оздоровлюється і повертається до норми, закоріненої в національній традиції".

"Українцям Гавел — добрий, близький сусід, глибоко переконаний, що демократія є нашою спільною спадщиною, яку маємо плекати та культивувати в житті на шляху до спільної Європи", — наголошено у заяві.

Нагадаємо, що 1 грудня 2011 року, у 20-ту річницю всеукраїнського референдуму за незалежність глави і представники традиційних українських Церков — УПЦ, УПЦ КП і УГКЦ — провели зустріч з інтелігенцією, де оприлюднили звернення з приводу складної суспільної ситуації в країні, закликавши українців до самоорганізації як "найкращого захисту в умовах політичних та економічних криз".

На знак солідарності із цим зверненням була створена ініціативна група "Першого грудня", до якої увійшли В’ячеслав Брюховецький, Богдан Гаврилишин, Володимир Горбулін, Семен Глузман, кардинал Любомир Гузар, Іван Дзюба, Мирослав Маринович, Мирослав Попович, Євген Сверстюк, Вадим Скуратівський та Ігор Юхновський.

Словацьке національне питання та чехословацький військовий рух в Україні у 1914-1918 роках

Словаки – давні сусіди українців. Поміж Україною та Словацькою Республікою існує спільний кордон – 97 км. Водночас, про словацьку історію та культуру в Україні мало хто знає. У більшості літератури, яка виходила на території Російської імперії, словаки вважались частиною чеського народу, який мешкає в Угорському королівстві Австро-Угорської монархії. У статистичних даних про населення України, зібраних на межі ХІХ – ХХ століть, відображена змішана інформація про чехів та словаків

«…Попереду заслін із жінок і дітей»: грецькі антифашисти проти Британії

На початку березня 2014 року російське керівництво скликало пресконференцію, присвячену подіям в Україні. Відповідаючи на запитання про можливість війни з сусідньою державою, Владімір Путін заявив: «Якщо ми ухвалимо таке рішення, то тільки для захисту українських громадян. І нехай спробує будь-хто з числа військовослужбовців стріляти у своїх людей, за якими ми стоятимемо позаду, не попереду, а позаду. Хай вони спробують стріляти у жінок і дітей!». Утім, у застосуванні подібної тактики росіяни не були першими. У Другу світову війну її використовували грецькі антифашисти. Але не проти нацистів, а проти британської армії.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».