На Одещині перепоховали воїнів Червоної армії. ФОТО

На меморіалі Слави в селі Іллінка Біляївського району Одеської області урочисто перепоховали сімох червоноармійців, знайдених у цій місцевості. Встановити їхні імена неможливо, оскільки попереднє поховання сплюндровано "чорними археологами".

Церемонія відбулася в рамках виконання бюджетної програми Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни і політичних репресій, повідомляє прес-служба ВГО "Союз "Народна пам'ять".

"Сьогодні ми стали свідками перепоховання бійців Червоної Армії і разом з тим – відданої нашим захисникам шани і памяті, - зазначив  заступник голови ОДА Дмитро Волошенков. - Присутність на церемонії учнів Іллінської школи говорить про правильний підхід до виховання молоді та продовження наших традицій".

 

Знайдені бійці Червоної Армії, ймовірно, загинули під час оборони Одеси від нацистів у 1941-му. Оборонна операція військ Окремої Приморської армії та Чорноморського флоту  тривала 72 дні. Радянські війська, що обороняли місто, стримували значні сили німецько-румунських військ, завдавши їм значних втрат.

Костусєв привітав одеситів плакатами з румунськими окупантами. ФОТО

Оборона міста давала можливість Чорноморському флоту впродовж другої половини 1941 року контролювати всю акваторію Чорного моря.

Місцеві жителі розповіли, що радянські бійці були знайдені ще наприкінці 1990-х років так званими "чорними копачами” під час несанкціонованих земляних робіт у лісосмузі. Останки перепоховали у стихійні могили, які ніяк не позначили.  

Всі фото: ВГО "Союз "Народна пам'ять"

На жаль, встановити особи знайдених солдатів неможливо. Особисті речі та інші предмети, які могли б вказати на особи загиблих, очевидно, були вкрадені мародерами.

Під час ексгумації поруч з останками були знайдені лише стріляні гільзи набоїв до радянської гвинтівки Мосіна, а також – залишки протигазу та зіпсована іржею сірничниця.

"Це перше з трьох запланованих на найближчий час в Одеській області поховань радянських солдатів, що відбувається за рахунок бюджетної програми пошуку та перепоховання воїнів, - повідомив Олег Захаров, представник ТОВ "Спеціалізована установа "Військові меморіали", що виступало генеральним підрядником робіт. 

За словами Захарова, роботу з пошуку солдатів, перепоховань, впорядкування місць поховань підтримує Міністерство регіонального розвитку.

"Приємно, що керівництво області йде назустріч у питаннях увічнення та збереження пам’яті про загиблих, - зазначив відповідальний секретар Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни і політичних репресій Ярослав Жилкін. - Одеська область є одним із центрів пошукового руху та воєнно-історичної роботи в Україні".

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.