Оновлено веб-проект "Карти міст" - з оцифрованими міськими планами

Центр міської історії Центрально-Східної Європи оновив електронну колекцію оцифрованих мап у рамках проекту "Карти міст".

Веб-проект "Карти міст" створено з метою публікації та опрацювання цифрових копій планів міст із регіону Центрально-Східної Європи. Із залученням можливостей цифрових технологій старі мапи публікуються он-лайн через сервіс Google Maps.

Проект надає доступ до колекції картографічних матеріалів з приватних колекцій, архівів та бібліотек. Важливою складовою проекту є здійснення сканування оригінальних аркушів карт та демонстрація можливостей використання оцифрованих матеріалів у галузі гео-просторових гуманітарних наук.

Опрацювання графічного зображення карт і планів відкриває нові перспективи для дослідження міста через призму багаторівневих нашарувань історії, відображених на мапах різного періоду. Проект зосереджується на дослідженні видозміни міського простору в часі, соціотопографії та "культурній історії" картографування міст.

Пріоритетними для аналізу є дільниці та окремі об’єкти, які трансформувалися або повністю зникли з сучасної карти міста.

На даному етапі розвитку проекту "Карти міст" відбувається опрацювання планів Львова та розширення географії проекту на інші міста України. Іде пошук партнерів із метою публікації нових карт та планів міст регіону Центрально-Східної Європи.

Веб-проект "Карти міст" почав діяти у 2008 році, коли за допомогою сервісу Google Maps опубліковано перший план  Львова з колекції Ігора Котлобулатова та отримано дозвіл на розміщення на сайті оцифрованих копій мап з колекцій Військового архіву (Kriegsarchiv) та Австрійської Національної Бібліотеки у м. Відні.

З того часу завдяки співпраці з архівами, бібліотеками та приватними колекціонерами на сайті розміщено 14 колекцій з 90-ма старими планами, на яких зображено 19 міст, розташованих на території сучасних України та Польщі. 

Один з основних результатів діяльності проекту  - зібрання найбільшої он-лайн колекції планів міста Львова, які хронологічно охоплюють період від 1770 по 1977 рр.

Робочі мови проекту - українська та англійська. Інші мови підтримуються тільки частково.

Проект розрахований на студентів, науковців-урбаністів, дослідників, краєзнавців, туристів та широку Інтернет аудиторію.

Читайте також: "Львів пострадянський: топографія міста, про яке не хочуть знати"

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.