Історики планують створити карту масових страт і поховань в Одесі

Група одеських істориків вирішила створити карту "Місця скорботи Одеси", позначивши на ній усі місця масових страт, зокрема Голокосту, а також військові та цивільні групові могили в межах міста.

Про це повідомив на своїй сторінці в Фейсбуці історик Олександр Бабич.

 

"Місця скорботи Одеси – так ми назвали наш новий великий проєкт. Група істориків – це ваш покірний слуга, Дмитро Жданов, Андрій Крантов, Руслан Шеремета, Олександр Сурілов, Андрій Дембицький – які входять до ГО "Суспільство та історична спадщина" – починають роботу зі створення єдиного ресурсу, на якому будуть каталогізовані всі місця смерті та скорботи Одеси", - зазначив ініціатор проєкту.

За словами авторитетного історика, в попередньому списку 103 таких місця. Це діючі та ліквідовані кладовища, місця масових страт і місця Голокосту, одиночні й групові могили (військові, цивільні і т. ін.), кладовища військовополонених і поховання німців, румунів, словаків.

"Це все ми хочемо нанести на єдину велику карту і дати кожному такому місцю детальну історичну довідку", - уточнив Бабич.

Він додав, що історики заручилися підтримкою двох меценатів для реалізації проєкту з боку Петра Обухова та Михайла Шмушковича.

Паросля: російське ІПСО, на яке повелися польські дослідники

У сучасній польській історіографії початком так званої "Волинської різанини" вважається масове вбивство населення польської колонії Паросля у лютому 1943 року. Цю акцію вже тривалий час намагаються приписати першій сотні УПА Григорія Перегіняка – "Коробки". Кілька років тому у цій історії мало бути поставлено крапку, адже російські спецслужби оприлюднили документ, який начебто повністю підтверджує версію польських дослідників.

ТОП-10 міфів про Волинську трагедію

У колективній пам'яті поляків сприйняття УПА та ОУН існує майже виключно в рамках наративу про "Волинську різанину". А політичні оцінки подій 1940-х років закріплені на рівні законодавства. Центр стратегічних комунікацій розібрав 10 ключових складових цього наративу.

Наша Леді Хо-Хо, або ж як ефективно заохочувати до колабораціонізму

Що таке колабораціонізм — і чи завжди він означає зраду? Де закінчується прагнення вижити та починається свідома співпраця з ворогом? Чому те, що для одних було ганьбою, для інших ставало звитягою і справою національного порятунку? Історик Пйотр М. Маєвський, простежує історію колабораціонізму від античности до Другої світової та сягає сучасної російсько-української війни. Публікуємо уривок із книжки, яка незабаром вийде друком у видавництві "Локальна історія".

Забутий герой з УСС. Правда про Ераста Коника

Про львівського студентського активіста, командира однієї із сотень Легіону Українських січових стрільців, старшини УГА, українського галицького правника та громадсько-політичного діяча Ераста Коника є лише коротка стаття у Вікіпедії та згадка у списку Миколи Лазаровича на сайті фотоархіву УСС. Для пересічних людей це ім'я не є відомим і радше асоціюється з іноземним діячем, аніж з українським військовим, який 6 років свого життя боровся за незалежну державу в Легіоні УСС та в різних формаціях Української Галицької армії.