Історики планують створити карту масових страт і поховань в Одесі

Група одеських істориків вирішила створити карту "Місця скорботи Одеси", позначивши на ній усі місця масових страт, зокрема Голокосту, а також військові та цивільні групові могили в межах міста.

Про це повідомив на своїй сторінці в Фейсбуці історик Олександр Бабич.

 

"Місця скорботи Одеси – так ми назвали наш новий великий проєкт. Група істориків – це ваш покірний слуга, Дмитро Жданов, Андрій Крантов, Руслан Шеремета, Олександр Сурілов, Андрій Дембицький – які входять до ГО "Суспільство та історична спадщина" – починають роботу зі створення єдиного ресурсу, на якому будуть каталогізовані всі місця смерті та скорботи Одеси", - зазначив ініціатор проєкту.

За словами авторитетного історика, в попередньому списку 103 таких місця. Це діючі та ліквідовані кладовища, місця масових страт і місця Голокосту, одиночні й групові могили (військові, цивільні і т. ін.), кладовища військовополонених і поховання німців, румунів, словаків.

"Це все ми хочемо нанести на єдину велику карту і дати кожному такому місцю детальну історичну довідку", - уточнив Бабич.

Він додав, що історики заручилися підтримкою двох меценатів для реалізації проєкту з боку Петра Обухова та Михайла Шмушковича.

Ерцгерцог та шпигун у київській тюрмі. Справа Василя Вишиваного

Вільгельма Габсбурга, або Василя Вишиваного, вже навряд чи можна віднести до незаслужено забутих постатей вітчизняної історії. Фігура австрійського ерцгерцога, який відчув себе українцем, останніми роками привертає чимало уваги. Йому присвячені не лише наукові публікації, а й художній роман та навіть опера на лібрето Сергія Жадана. При цьому якщо про Вільгельма на чолі Українських січових стрільців у 1918-му пишуть багато, то про Вільгельма як київського в’язня 30 років потому – значно менше.

«Диво на Віслі»: український вимір

Події серпня – вересня 1920 р. мали вирішальне значення в польсько-радянській війні. Перемога у Варшавській битві засвідчила здатність поляків відстояти своє право на незалежність. Втім без допомоги українських військ подолати Червону армію було би важче.

Чи там шукають витоки терору?

Останнім часом в нашому суспільстві йде обговорення витоків звірячої поведінки російських окупаційних військ в Україні в триваючій російсько-українській війні. Дехто з істориків та публіцистів вбачає ці витоки в більшовицьких та ширше комуністичних традиціях. Дійсно злочинів та репресій часів більшовицької диктатури можна навести чимало. Але чи були противники більшовизму в цьому плані краще?

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"