Спецпроект

Колекціонер мріє створити музей радянського мистецтва

Ідея відкрити музей радянського мистецтва належить колекціонерові і підприємцю Андрію Філатову. Він є творцем єдиного в Росії арт-фонду, чиї цілі та функції полягають у пошуку та купівлі вивезених за кордон творів мистецтва радянського періоду.

Про це пише aktualno.ru.

Всі твори, які фонду вдасться придбати (а це російські і радянські картини, малюнки та скульптури, створені в період з 1917 по 1991 рік), будуть ретельно вивчені. Також передбачається складання та видання каталогів паралельно з активною експозиційної роботою.

На думку Філатова, якщо колекція з часом стане значною, то з'явиться музей радянського мистецтва в Європі чи Азії.

Фонд планує купувати по 10-12 полотен на рік.

Андрій Філатов вважає, що радянське мистецтво є недооціненим. Спочатку радянське культурне надбання було приховано залізною завісою, а після падіння СРСР багато картин опинилися за кордоном і осіли в приватних колекціях. Світ досі не знайомий з творчістю таких художників, як Микола Фешин, Віктор Попков або Гелій Коржев, упевнений колекціонер. В інтерв'ю одному з федеральних видань Філатов розповів, що "Фешина знають в Америці, але не знають в Європі, наприклад, у Франції. Тому я вирішив видати каталог Фешина на французькій, тому що цей художник заслуговує, щоб його дізнався світ. Я щиро не розумію, чому ціни на роботи радянських імпресіоністів на порядок відрізняються від цін на роботи французьких. Якщо порівняти Кончаловського і Сезанна, різниця буде в 100 разів, хоча обидва - майже сучасники і писали в одному стилі. На мою думку, шедевральний Кончаловський має коштувати стільки ж, скільки середній Сезанн".

Принципова позиція Філатова - пропагувати радянське мистецтво там, де це можливо. Крім створення музею, в найближчих планах - організація пересувних виставок і в Росії, і за кордоном. Коллеціонер вже веде переговори з великим західним музеєм з приводу виставки картин Віктора Попкова, яких у колекції фонду набралося не менше п'ятнадцяти.

Крім того, в колекцію увійшло близько ста робіт з приватного зібрання самого Філатова, а нещодавно фонд поповнили ще три твори - картина Олександра Лактіонова "Лист з фронту", натюрморт Миколи Фешина "Ромашки" і макет-скульптура "Робочий і колгоспниця" Віри Мухіної.

Ще одним аспектом популяризації радянського мистецтва є видавнича програма. Її особливістю стане те, що книги про художників будуть виходити на декількох мовах. У тому числі російською, англійською, французькою та китайською.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.