У Тернополі відкрили меморіальну дошку на честь воїнів Армії УНР. ФОТО

На вхідній брамі Микулинецького цвинтаря в Тернополі урочисто відкрили меморіальну дошку з іменами дванадцятьох військових, державних службовців та медичних працівників Української Народної Республіки, які були поховані на цьому кладовищі у 1919-1921 роках.

Про це повідомляє благодійна ініціатива "Героїка".

"Загальновідомо, що на Микулинецькому цвинтарі спочиває генерал-хорунжий Євген Мєшковський та підполковник Андрій Клим. Їхні могили збереглись до наших днів, - розповідає координатор "Героїки" Павло Подобєд. - Поховання інших людей, зазначених на меморіальній таблиці, були знищені".

Встановити раніше маловідомі імена вдалось завдяки документам Державного архіву Тернопільської області. Працівники архіву поставились з розумінням до пошуків та усіляко сприяли активістам, повідомляють представники "Героїки".

 

Активісти зазначають, що Тернопіль приємно здивував: міська рада безперешкодно виділила місце під меморіальну дошку, швидко відгукнулись жертводавці, сприяла дирекція кладовища.

Серед тих, хто допомагав грошима, були як фізичні особи, так і компанія "Тернопіль-ПрестижБуд", яка взяла на себе більшу частину витрат.

 

Представники "Героїки" переконані, що Микулинецький цвинтар є культовим місцем в історії українського війська.

Тут поховані не лише два генерали Армії УНР, але й учасник Першого Зимового походу Іван Мельдер - юнак 2-го Запорізького кінного полку, уродженець Латвії. Цей воїн був відзначений найвищою військовою нагородою УНР – Орденом Залізного Хреста.

Могила Мельдера не збереглась до наших днів, єдине, що тепер нагадує про цього героя – меморіальна дошка.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.