Помер соратник Шухевича, ветеран "Нахтіґалю" й УПА Мирослав Кальба

21 січня 2013 року в Детройті (США) на 97-му році життя помер учасник боротьби в українському легіоні "Нахтіґаль" та в рядах УПА - Мирослав Кальба.

Про це повідомляє прес-служба ЦДВР.

16-річним Мирослав Кальба вступив до юнацької сітки ОУН. Як учасник польсько-німецької війни потрапив у німецький полон, де перебував до січня 1941 року.

Після звільнення, проводив військовий вишкіл молоді у м. Люблін (Польща). Згодом – він четар українського легіону "Нахтіґаль". У 1943 році на Жовківщині (Львівщина) організував і вишколював сотню УПА.

У 1944 році за розпорядженням командування УПА емігрував до Німеччини через хворобу, а у 1949 році емігрував до США, де проживав у м. Детройті.

Активний громадський діяч, провідний член українських організацій Визвольного фронту. Успішне навчання у Бережанській гімназії в молоді роки, великий досвід військовика й історика, бажання активно висвітлювати історію Другої світової війни спонукали Мирослава Кальбу взятися за перо.

Обкладинка з однієї з книг

Він автор шести книг і численних статей, в яких – документальні матеріали, історичні факти: "У лавах дружинників. Спогади", "Нахтіґаль" (Курінь Дружин українських націоналістів) – у світі фактів і документів", "Дружини українських націоналістів" у 1941-1943 рр.", "Нахтіґаль, український батальйон 1941 р.", "Ми присягали Україні" та "ДУН у розбудові УПА".

У книзі "ДУН у розбудові УПА" автор широко репрезентує портрет Романа Шухевича, як провідника, командира УПА, з яким йому довелося спілкуватися на протязі двох років.

Починаючи із 1990 року, Кальба багато разів приїжджав на свою батьківщину (народився у с. Мозолівка Підгаєцького району Тернопільської області). У Тернополі читав лекції на історичному факультеті Тернопільського Національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка, Тернопільському Національному економічному університеті, а також Українській національній гвардії.

Учасник багатьох конференцій та імпрез  з нагоди урочистих історичних дат (в тому числі й ювілеїв УПА) в Україні та закордоном.

Історична Правда висловлює співчуття рідним і близьким ветерана. 

Батальйон "Нахтіґаль" (німецькою "соловейко") разом із батальйоном "Роланд" було створено в лютому 1941 року як українські легіони в німецькому Вермахті для участі у війні з СРСР. За різними даними, до "Нахтіґалю" входило від 330 до 400 членів Організації українських націоналістів під командуванням Романа Шухевича.

Влітку 1941-го батальйон брав участь у військових діях проти Червоної армії на території Української РСР. За його підтримки було проголошено акт відновлення української державності 30 липня 1941 року у Львові.

Після проголошення незалежної України нацисти заарештували причетних до політичного акту Степана Бандеру і Ярослава Стецька, що спричинило заворушення в батальйоні. У серпні 1941-го обидва підрозділи було відкликано з фронту і розформовано. Більшість бійців згодом перейшли в УПА.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.