У Києві розкажуть, як зберігати минуле у місті і чи треба це робити

Книгарня "Є" запрошує на зустріч зі Світланою Шліпченко "Минуле і місто: між просторизацією пам'яті та візуалізацією історії".

Як зберігати "минуле" у місті і чи потрібно це робити взагалі? Чи не стає воно на заваді оновлення? Як виробляти "концепцію збереження" і як ставитись до практик "застосування історії як дискурсу для віднайдення ідентичності"?

На ці та інші запитання відповість Світлана Шліпченко – теоретик урбанізму та культуролог, кандидат філософських наук, доцент кафедри культурології НаУКМА, викладач історії та теорії архітектури.

Шліпченко - куратор проекту "Метрополіс-Київ" Українського відділення фонду імені Гайнріха Бьоля. Автор праць "Архітектурні принципи постмодернізму", "Записано в камені".

Час і місце заходу: 28 лютого, 18:00, Київ, вул. Лисенка, 3, книгарня "Є".

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.