У Києві презентують щоденники Довженка

У Києві відбудеться презентація спільного українсько-російського збірника документів "Олександр Довженко. Щоденникові записи. 1939-1956 рр."

Про це повідомляє Державна архівна служба.

Спільний українсько-російський видавничий проект "Щоденники Олександра Довженка" - перша повна наукова публікація щоденникових записів кіномитця за період з 1939 р. по 1956 р.

До недавнього часу щоденники знаходилися на закритому зберіганні у фондах російських архівів відповідно до заповіту вдови митця Юлії Солнцевої.

Згідно з жанром щоденника автор фіксує основні події свого особистого і творчого життя, починаючи з виходу на екрани фільму "Щорс" (1939) і до завершення роботи над сценарієм "Поема про море" (1956).

Докладно описані історичні події, свідком яких був Олександр Довженко: приєднання Західної України до СРСР, початок Великої Вітчизняної війни, відступ армії та окупація України німецькими військами, визволення України (Харкова, Києва), післявоєнні роки, смерть Сталіна і зміни в житті країни.

 Обкладинка видання

Відмінною особливістю цього пронизливого за одкровенням та емоційним напруженням тексту є його творча складова. Саме сторінкам щоденника Довженко довіряв свої найпотаємніші творчі плани, розробки сценаріїв "Україна в огні", "Мічурін", оповідання і незавершений роман "Золоті ворота".

Текст записів передано в авторському викладі російською та українською мовами з подальшим перекладом і розташовано так, як він зберігається в особистому фонді Довженка в Російському державному архіві літератури і мистецтва, загальна кількість одиниць зберігання якого - понад 2,5 тис.

Особливу цінність серед них представляють 74 записні книжки кінорежисера з щоденниковими записами, сценаріями, оповіданнями та статтями.

Час і місце заходу: 28 лютого об 11:15 у конференц-залі Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України (м. Київ, вул. Володимирська, 22а, територія Національного заповідника "Софія Київська").

Читайте також: "Це не німці знищили Київ, а наші дурники". Зі щоденників Довженка"

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.