Спецпроект

"Нічну варту" під охороною повернули в музей

Картина Рембрандта "Нічна варта" була повернена в головну будівлю Державного музею в Амстердамі, який незабаром має відкритися для відвідувачів після ремонту.

Про це пише lenta.ru.

Роботу Рембрандта, що виставляється в південному крилі музею, помістили в захисний контейнер, що оберігає полотно від впливу навколишнього середовища, і за допомогою системи кранів доставили в головну будівлю. Безпеку процедури забезпечували декілька десятків поліцейських.

"Нічна варта" - загальновживана назва однієї з найвідоміших картин Рембрандта ван Рейна "Виступ стрілецької роти капітана Франса Баннінга Кока і лейтенанта Віллема ван Рейтенбюрга", написаної ним у 1642 році за замовленням цивільної міліції Амстердама - Стрілецького товариства.

Картина виставлялася в штаб-квартирі ополчення, потім її перевели в зал міського магістрату. Тоді, щоб велике полотно помістилося на стіну, його обрізали з боків. Після реставрації монархії в Нідерландах "Нічна варта" переїхала у будівлю під назвою Тріппенхейс, спочатку разом з магістратом, потім - як частина зібрання Королівської академії мистецтв. У 1885 році було закінчено будівлю Державного музею і картину перемістили туди.

"Нічна варта", ймовірно, головний його експонат: у 1906 році будівлю музею було перебудовано, щоб покращити умови, в яких містилася ця картина. Так як робота Рембрандта була сплачена з суспільних фондів - художнику заплатили 1600 флоринів (5,6 кг чистого золота) - вважається, що "Нічна варта" належить місту Амстердаму, а в музеї знаходиться на зберіганні. За цей час картину три рази намагалися зіпсувати чи знищити за допомогою ножів і сірчаної кислоти.

У грудні 2003 року головний будинок Державного музею було закрито на ремонт. Експонати були переміщені в південне крило "Філіпс", відремонтоване в 1990-ті, де вони були доступні для огляду. Реставрація головної будівлі повинна була продовжитися до 2008 року, але розтягнулася ще на чотири роки довше, і обійшлася скарбниці Нідерландів у 322 мільйони євро. Роботи завершилися в червні 2012 року. Перед здачею в експлуатацію мав пройти якийсь час, щоб будівля повернула стан, прийнятний для зберігання живопису. Відкриття музею для широкої публіки намічено на квітень 2013 року.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.