Помер дослідник УПА Григорій Дем'ян

На 84–му році життя помер Григорій Дем'ян – історик, етнограф і педагог.

"Не стало нашого вчителя, людини, яка скерувала на шлях дослідження історії визвольного руху не одного відомого сьогодні дослідника", - повідомляє прес-служба ЦДВР. - Все почалося з його уроків: від першої наукової роботи до створення 10 років тому Центру досліджень визвольного руху".

Григорій Дем'ян – історик, фольклорист, етнограф, літературознавець, археолог, краєзнавець, мистецтвознавець, педагог, народний депутат України у 1994—1998 роках.

Народився 2 червня 1929 р. у селі Грабовець, тепер Сколівського району Львівської області. Закінчив Стрийське педагогічне училище (1949), історичний факультет Львівського державного університету ім. Ів. Франка (1960), аспірантуру Ужгородського державного університету (1971). Кандидат історичних наук (1989).

До останніх днів працював старшим науковим співробітника відділу фольклористики Інституту народознавства НАН України у Львові.

Перший лауреат республіканської Премії ім. Павла Чубинського (1989), Фонду духовного відродження ім. митрополита Андрея Шептицького (1992). Нагороджений пам’ятними медалями Климента Квітки, Михайла Грушевського і Степана Бандери.

Досліджував суспільно-політичну, громадсько-культурну діяльність і творчу спадщину І.Вагилевича, І.Франка, Т.Шевченка, С.Бандери, А.Волошина, М.Зубрицького, Є.Бохенської, О.Гасина та ін. Записав десятки тисяч зразків українського фольклору.

Автор більше 1000 публікацій, у тому числі:

  • "Таланти Бойківщини" (1991),

  • "Іван Вагилевич — історик і народознавець" (1993),

  • "Повстанський мартиролог Сколівщини", "Як підготувати повстанський мартиролог району" (1998),

  • "Бандерівці" (2000),

  • "Гуцульщина у визвольній боротьбі ОУН і УПА. Нарис історії та фольклористики",

  • "Українські повстанські пісні 1940—2000 років: (історико-фольклористичне дослідження)" (2003),

  • "Генерал УПА Олекса Гасин — "Лицар" (2003),

  • "Українська фольклористика в Галичині кінця XVIII — початку XIX ст." (2004),

  • "Степан Бандера та його родина в народних піснях, переказах та спогадах" (2006).

  • "Грабовець, (історико-народознавче дослідження)" Львів, 2007

Помер Григорій Дем'ян 12 квітня 2013 року, похований у рідному селі Грабовець.

"Історична Правда" приєднується до співчуттів рідним і близьким науковця.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.