Помер дослідник УПА Григорій Дем'ян

На 84–му році життя помер Григорій Дем'ян – історик, етнограф і педагог.

"Не стало нашого вчителя, людини, яка скерувала на шлях дослідження історії визвольного руху не одного відомого сьогодні дослідника", - повідомляє прес-служба ЦДВР. - Все почалося з його уроків: від першої наукової роботи до створення 10 років тому Центру досліджень визвольного руху".

Григорій Дем'ян – історик, фольклорист, етнограф, літературознавець, археолог, краєзнавець, мистецтвознавець, педагог, народний депутат України у 1994—1998 роках.

Народився 2 червня 1929 р. у селі Грабовець, тепер Сколівського району Львівської області. Закінчив Стрийське педагогічне училище (1949), історичний факультет Львівського державного університету ім. Ів. Франка (1960), аспірантуру Ужгородського державного університету (1971). Кандидат історичних наук (1989).

До останніх днів працював старшим науковим співробітника відділу фольклористики Інституту народознавства НАН України у Львові.

Перший лауреат республіканської Премії ім. Павла Чубинського (1989), Фонду духовного відродження ім. митрополита Андрея Шептицького (1992). Нагороджений пам’ятними медалями Климента Квітки, Михайла Грушевського і Степана Бандери.

Досліджував суспільно-політичну, громадсько-культурну діяльність і творчу спадщину І.Вагилевича, І.Франка, Т.Шевченка, С.Бандери, А.Волошина, М.Зубрицького, Є.Бохенської, О.Гасина та ін. Записав десятки тисяч зразків українського фольклору.

Автор більше 1000 публікацій, у тому числі:

  • "Таланти Бойківщини" (1991),

  • "Іван Вагилевич — історик і народознавець" (1993),

  • "Повстанський мартиролог Сколівщини", "Як підготувати повстанський мартиролог району" (1998),

  • "Бандерівці" (2000),

  • "Гуцульщина у визвольній боротьбі ОУН і УПА. Нарис історії та фольклористики",

  • "Українські повстанські пісні 1940—2000 років: (історико-фольклористичне дослідження)" (2003),

  • "Генерал УПА Олекса Гасин — "Лицар" (2003),

  • "Українська фольклористика в Галичині кінця XVIII — початку XIX ст." (2004),

  • "Степан Бандера та його родина в народних піснях, переказах та спогадах" (2006).

  • "Грабовець, (історико-народознавче дослідження)" Львів, 2007

Помер Григорій Дем'ян 12 квітня 2013 року, похований у рідному селі Грабовець.

"Історична Правда" приєднується до співчуттів рідним і близьким науковця.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.