Спецпроект

Московський музей архітектури представить проект свого поновлення

Російський Державний музей Архітектури імені Щусєва запускає проект "Музей. Новий простір", в рамках якого пройдуть виставки, лекції, конкурси, дискусії та інші заходи.

Події проекту об'єднані ідеєю перетворення міського середовища та залучення суспільства в цей процес, пише lenta.ru.

26 квітня проект відкриє виставка "Музей архітектури. Новий простір". Вона буде присвячена історії самого МуАр. На виставці продемонструють експонати, які були вилучені з культурного обігу понад чверть століття тому, коли керівництво було змушене перевезти зібрання в непристосовані для музейної діяльності приміщення, до того ж потребують капітального ремонту.

Організатори виставки продемонструють концепцію поновлення музею, при якому він стане основою для нового міського культурного простору - музейного кластера.

15 травня відкриється виставка проектів конкурсу зі створення концепції музею "Будинок Мельникова". На експозиції будуть представлені ідеї по перетворенню будинку Костянтина Мельникова, пам'ятника радянської авангардної архітектури, на музей.

25 травня стартує виставка проектів по створенню музейного кластера в центрі Москви. Виставкова програма завершиться у вересні проектом "Музей Завтра. Історія впровадження ", присвячена тому, як з часом змінюються уявлення про музейні і виставкових просторах.

Крім виставок, в музеї пройдуть серії лекцій. До участі в циклі "Музеї архітектури в світі" запрошені керівники світових архітектурних музеїв, а в циклі "Музейно-виставкові простору / Росія / 21 століття" виступлять глави вітчизняних музеїв і картинних галерей.

Державний науково-дослідний музей архітектури імені А.В. Щусєва був заснований в 1934 році. Зібрання музею налічує понад 800 000 одиниць зберігання. Найбільш цінними експонатами вважаються проекти російських архітекторів: В.І. Баженова, М. Ф. Казакова, О.М. Вороніхіна, К.С. Мельникова, А.В. Щусєва, І.В. Жолтовського, та інших видатних архітекторів. Крім цього, у музеї зібрані колекції скульптури, кахлів, меблів та авторських макетів.

З падінням Радянського Союзу музей покинув будівлі Донського монастиря, повернуті РПЦ, і музейний фонд переїхав на Воздвиженку, 5. Частина цієї будівлі була побудована в XVII-XVIII століттях. За повідомленнями, вона знаходиться в аварійному стані і не забезпечує необхідних для зберігання експонатів умов.

Теми

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.