Збирають підписи під Універсальною декларацією про архіви

Міжнародна рада архівів проводить збір підписів на підтримку Універсальної декларації про архіви.

Як відомо, Декларація була розроблена спеціальною робочою групою Міжнародної ради архівів за зразком "Декларації про архіви Квебеку". Вона була ухвалена в листопаді 2011 року на 36 сесії Генеральної Конференції ЮНЕСКО.

Документ задуманий в якості основи для стимулювання та підтримки архівів і архівної професії. Декларація є важливим кроком у поліпшенні розуміння і усвідомлення актуальної ролі архівів серед широкої громадськості та осіб, які приймають рішення.

Декларація визначає унікальну якість, необхідність та різноманітність архівів; визнає роль архівістів та колективну відповідальність сучасного суспільства.

Важливими складовими документа є зобов’язання щодо достатнього фінансування архівної галузі, збереження документів та доступу усіх бажаючих до архівів.

 

Дана декларація доступна на 29 мовах. Переклад на українську мову в березні 2013 року здійснили Аліна Шпак – заступник директора Центру досліджень визвольного руху та Олексій Погорелов – генеральний директор Української асоціації видавців періодичної преси.

З 2125 підписантів (станом на 14.05.2013 року) найбільше підписантів з Італії та Франції (майже по 20 % з кожної країни). Третє місце з 15,5 % посідає Канада.

Україна разом з Польщею ділить 17-18 місце, маючи в активі 13 голосів, що становить 0,61 %. Це в переважній більшості представники Інституту історії України Національної академії наук України та Центру досліджень визвольного руху.

Підписати Декларацію он-лайн можна тут.

Дивіться також інші матеріали за темою "Архіви"

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.