Спецпроект

У Сочі санаторій закрив прохід до саду-музею "Дерево дружби"

В Сочі діє розпорядження голови курорту, за яким усі парки, музеї, сквери і т.д. повинні бути відкриті для відвідування жителів і гостей міста. Втім, керівництво санаторію "Золотий колос" закрило прохід в сад-музей "Дерево дружби".

Про це пише yugopolis.ru.

Міська влада готує з цього приводу заяву в прокуратуру.

Сад-музей "Дерево Дружби" - унікальний музей міста Сочі.

Дерево Дружби росте на території цитрусового саду Всеросійського інституту квітництва й субтропічних культур.

У 1934 учений інституту Ф. М. Зорін для отримання нових, морозостійких сортів цитрусових посадив у саду деревце дикого лимона. У його крону він послідовно прищепив японські мандарини, іспанські апельсини, китайські кінкана, італійські лимони, грейпфрути та ін - всього 45 видів і сортів цитрусових. У 1940 на цьому дереві на згадку про своє відвідування саду зробив щеплення відомий полярний дослідник О. Ю. Шмідт. У 1957 три в'єтнамських лікаря запропонували назвати це унікальне дерево-сад деревом Дружби. До теперішнього часу на ньому ростуть гілки, щеплені представниками 167 країн світу. Всього на ньому зроблено більше 630 щеплень. Вони зроблені руками глав багатьох держав, видних громадських і політичних діячів, космонавтів, вчених і представників культури. Поруч з деревом Дружби росте ще 60 молодих дерев дружби. Їх посадили своїми руками люди з різних країн і професій. У саду ростуть дерева з США, Польщі, Канади, Японії та інших країн.

У 1981 з ініціативи продовжувача справи Зоріна, Людмили Дмитрієнко, в саду відкрився музей (архітектори Є. І. Боркалов, А. І. Савельєв). Експонатами його стали подарунки дереву Дружби людей різних країн світу. Це національні сувеніри, листи, фото, реліквії, різні музичні інструменти, монети, значки, скриньки з землею з пам'ятних та історичних місць. Всього в музеї зберігається понад 20 тисяч подарунків з усіх континентів планети.

Теми

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.