Українці відновлюватимуть українські кладовища у Польщі

З 7 по 20 серпня пройде літній табір "Вирій", під час якого молодь мандруватиме Закерзонням (Польща) і відновить могили українців у селах Князі (історична назва Любича Князі) та Подемщина (Любачівський повіт Підкарпатського воєводства).

Про це ZIKу повідомив співорганізатор VI Міжнародного науково-пошукового та освітнього табору-експедиції "Вирій-2013" Тарас Радь.

За його словами, історія літнього табору "Вирій" бере свій початок з 2008 р. Молодь відновлює могили у населених пунктах сучасної Польщі, звідки у 1944-51 рр було депортовано українців.

Про закинуті українські могили організатори дізнаються завчасно до поїздки від самих переселенців.

"Наші цвинтарі занепадають через те, що їх нікому доглядати – всіх депортували. Реставрація цих могил – це реставрація нашої пам’яті про ті трагічні сторінки історії", – зазначив Радь.

Значна частина хрестів з українських могил лежить на землі. Одні підкорились часу, інші – стали наслідком вандалізму польського комуністичного режиму та підпілля.

Учасники експедицій піднімають ці хрести і повертають їх у первісне положення. Ті ж, які не вдалось реставрувати – консервують у землі.

Тарас Радь розповів, як минулого року на Подемщині учасники літнього табору піднімали із землі зруйнований хрест на могилі місцевого греко-католицького пароха. Хрест був перерубаний у кількох місцях. Це були вочевидь сліди вандалізму.

При підборі учасників експедиції організатори стараються кожного разу набирати все нових учасників, щоб якомога більше людей дізналось про Закерзоння.

Складаючи маршрут поїздки, організатори намагаються врахувати побажання всіх учасників, щоб кожен зміг заїхати на свою прабатьківську землю – Холмщину, Підляшшя, Надсяння, Лемківщину та Західну Бойківщину.

Участь у таборі беруть не тільки нащадки переселенців і депортованих, зазначає видання.

Дивіться також інші матеріали за темою "Закерзоння"

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.