Спецпроект

Російський музей представляє невідомі шедеври Брюллова

Десять невідомих робіт Карла Брюллова представили широкій публіці. Полотна з приватних зібрань, серед картин є і два автопортрети. Тож, такого Брюллова в буквальному сенсі практично ніхто ще не бачив.

Про це повідомляє ntv.ru.

Частина представлених полотен на західних аукціонах купували приватні колекціонери, в тому числі і за порадою фахівців Російського музею. І вже потім підтверджували їх справжню цінність. Портрет Олени Павлівни в траурній сукні спочатку значився як робота невідомого художника. Авторство встановили пізніше.

Брюллов взагалі рідко підписував свої полотна. Зображення Стефанії Вітгенштейн - виняток, з підписом майстра. Але й воно довго значилося як картина невідомого художника.

Навіть автопортрет Брюллова на Заході визнали копією з роботи, яка знаходиться в Російському музеї. Хоча, насправді, це пізній авторський варіант.

Григорій Голдовський, завідувач відділом живопису XVIII - початку XIX століть каже: "Такий автопортрет є в Третьяковці, є у нас. Але у нас це копія Лукашевича, що пройшла самого Брюллова. А це власноручне, авторське повторення на полотні, що відрізняється від оригіналу, виконане в 1849 році перед від'їздом ".

Спеціально для залу № 13 зробили так звані фальш-стіни. Панелі, обтягнуті ліловим оксамитом, створили інтер'єр, близький за стилем до залів старовинних петербурзьких особняків, для власників яких Карл Брюллов і створював свої шедеври.

На виставці є картини, які ніколи не покидали Росію. Наприклад, портрет Гагаріної з синами. Полотно після революції продала дружина онука зображеної княгині, щоб виручити необхідні гроші для еміграції. Кілька робіт для експозиції представив бізнесмен, далекий родич Брюллова - нащадок по жіночій лінії його брата, відомого архітектора.

Серед портретів цікавими виявилися і два ескізи з багатофігурними композиціями. Один був зроблений для Ісаакіївського собору. А другий - "Меса в соборі Санта-Марія Маджоре". Якби художник встиг здійснити свій задум, міг би скласти творчу конкуренцію найзнаменитішій історичній картині Брюллова "Останній день Помпеї".

Теми

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.