Спецпроект

В музеї жертв голодоморів демонструють кіно-трилогію "Хлібна гільйотина"

25, 26, 27 вересня 2013 року о 15.00 Національний музей "Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні" пропонує для перегляду трилогію "Хлібна гільйотина", що складається з фільмів "Цар-голод", "Великий перелом" та "Німий подзвін".

Про це повідомив генеральний директор музею, Віктор Діденко.

У фільмі "Цар-голод", 25 вересня 2013 року, глядач почує розповідь більшовика, що служив соціалізму, та за наказом керівників допомагав використовувати голод у боротьбі проти заможних. Влада в 20-30 роках ХХ ст. нищила еліту інтелігенції – мозок народу, традиції християнської моралі – церкву. Більшовики прагнули зруйнувати українську ідентичність, прагнення до волі, хотіли стерти генетичну пам'ять народу. Герой, від якого іде монолог, розумів, що заможні були приречені. Як людина він їм співчував, як більшовик – не мав права.

26 вересня 2013 року буде транслюватися фільм "Великий перелом", в основу якого покладено історію селянина, що розповідає, як ті хто не вмів і не хотів працювати вибивали хліб у селян. Люди, захищаючись від колективізації, перестали сіяти хліб. Більшовики вперше в історії людства оголосили кримінальних злочинців соціально близьким елементом та вирішили покарати людину, що краде власний хліб, вирощений своїми руками і на своїй землі. Це було не просто масове вбивство. Селянин доводить, що державі хліб не потрібен був, метою терору було бажання поставити на межу виживання українську націю.

Трилогія завершиться фільмом "Німий подзвін" 27 вересня 2013 року. Стрічка відтворює погляд сучасника, що народився у 70-тих роках та аналізує події минулого. Сучасник проводить паралелі: коли українці вмирали від голоду - влада урочисто відзначала пуск Дніпрогесу та запросила сотні гостей. Банкет, з горілкою та винами, м’ясом та хлібом, під час голодного мору тривав два дні. І таких прикладів було багато. Третій фільм наочно показує, що "Хлібна гільйотина" діяла безвідмовно: відсікала кому голову, кому совість, стираючи грань між добром і злом, ніби піддаючи народ тотальному духовному геноциду.

Теми

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.