АЗАРОВ І РИБАК ВІДКРИЛИ БЮСТИ РАДЯНСЬКИМ ПАРТИЗАНАМ У КИЄВІ

Прем'єр-міністр Микола Азаров і голова Верховної Ради Володимир Рибак відкрили погруддя командирів партизанських загонів УРСР в часи німецько-радянської війни - Сидора Ковпака та Олексія Федорова - у парку Вічної Слави у Києві.

Про це повідомляє "Урядовий кур'єр".

Відкриття погрудь і покладання квітів відбулося з нагоди Дня партизанської слави (22 вересня), встановленого указом президента Леоніда Кучми у 2001 році.

В урочистостях також узяли участь голова Київської міськдержадміністрації Олександр Попов, голова Київської облдержадміністрації Анатолій Присяжнюк, ветерани, представники громадськості.

"Розбудові Алеї Слави у київському Парку Вічної Слави голова уряду приділяє особливе значення, - повідомляє прес-служба прем'єра. - Микола Азаров запевняє, що це питання обов'язково буде вирішене до 70-річчя Великої Перемоги".

Алею Воїнської Слави планується відкрити у парку Вічної Слави (на Печерську, біля могили Невідомого Солдата і Музею пам'яті жертв голодоморів) до 2015 року. Рішення про її створення прийнято ВР і президентом Януковичем у 2012-му.

Спершу планується встановити вхідну стелу і 14 пам'ятних бюстів двічі Героям СРСР, які народилися в Україні або брали участь у її визволенні від нацистів. Загалом передбачається встановлення 40 пам'ятних бюстів. Вже встановлено погруддя льотчикам Івану Кожедубу, Григорію Береговому та Амет-Хан Султану.

Упродовж наступного року, до святкувань 70-ти перемоги над нацистською Німеччиною, планується установити бюсти генерал-полковника артилерії Василя Петрова, генерал-полковника танкових військ Андрія Кравченка, маршала Радянського Союзу Петра Кошового, генерал-лейтенанта Семена Козака та інших.

Зазначимо, що в парку Вічної Слави з 1957 року існує Алея Полеглих Героїв, де поховані 34 бійці Червоної армії, які відзначилися під час оборони і визволенні Києва в 1941 і 1943 роках.

Дивіться також: 

"Красные партизаны Украины, 1941-1944". Правда про радянське підпілля"

Олексій Федоров і Корюківська трагедія. ДОКУМЕНТИ

Карпатський рейд Ковпака і загибель комісара Руднєва. Як це було

Інші матеріали за темою "Партизани"

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.