Спецпроект

У "Царському Селі" буде відкрито Музей Першої світової війни

Музей Першої світової війни буде відкритий в Петербурзі.

До створення нового музею приступив державний музей-заповідник "Царське село", повідомляє mr7.ru.

Перший в сучасній Росії музей Першої світової війни буде відкритий в будівлі Ратної палати, яка зараз реставрується. У ДМЗ "Царське Село" називають дату 1 серпня 2014.

Наразі продовжується і реставрація будівлі Ратної палати, і формування фондів нового музею. При цьому використовуються як державне фінансування, так і кошти меценатів. Адміністрація ДМЗ звернулася до городян із закликом приносити для майбутнього музею рідкісні документи і предмети, пов'язані з історією Першої світової війни. І багато хто вже відгукнулися на заклик.

"Нам несуть дуже цікаві архівні фотографії, - розповіла прес-секретар музею Ірина Начарова. - Митниця передала великий обсяг конфіскованого зброї - там є і предмети, що відносяться до Першої світової війни. Фонд майбутнього музею підбирається дуже цікавий". Крім того, 12 негативів фотографій передав Російський аукціонний будинок - це знімки, зроблені в госпіталях.

Музей розташується на всій площі Ратної палати. У 1911 році Олена Третьякова, вдова рідного брата засновника Третьяковської галереї, подарувала імператору Миколі II зібрання матеріалів з ​​історії російських війн, а також військових трофеїв. Микола II розпорядився створити музей на основі цієї колекції, для розміщення якого в Царському Селі і була побудована "Государєва Ратна палата". Таким чином, цю будівлю від самого початку було задумано як пантеон військової слави - ​​музей для зберігання військових трофеїв і історичних документів, що ілюструють успіхи Росії у війнах з давніх часів.

З початком Першої світової війни в Ратній палаті розмістили галерею Георгіївських кавалерів і трофеї, привезені з фронту. Для зберігання трофеїв призначався внутрішній двір, розташований в центрі комплексу будівель. Так поступово палата перетворилася на музей Великої війни.

Експозицію відкрили для відвідувачів у 1917 році, але вже в 1918-му музей був закритий, в перші роки після революції деякі експонати були вивезені з Царського Села, розосереджені по державних сховищах, деякі знищені. Будівлю Ратної палати було передано ДМЗ "Царське Село" для відтворення музею Першої світової війни в 2008 році.

Теми

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.