Спецпроект

Британський музей виплатив компенсацію Фельдману

Британський музей виплатив компенсацію родині Артура Фельдмана, чия колекція творів мистецтва була розграбована нацистами в березні 1939 року. Онук Фельдмана-ізраїльтянин Урі Пелед довів, що в музеї зберігається картина німецького художника "Молода пара на тлі пейзажу" 16-століття, що належить його дідові.

Про це пише achievementsnews.co.uk.

Фельдман втратив всю свою багату колекцію творів мистецтва в чеському Брно, коли до міста увійшли війська Німеччини. Він був схоплений гестапо, а колекцію розграбували. Ця картина "спливла" потім в Лондоні, де була продана на аукціоні "Сотбіс", а потім в 1993 році її подарували Британському музею спадкоємці лондонського колекціонера Едмунда Шилінга. Шилінг був у період 1930-х років куратором Інституту мистецтв у Франкфурті і емігрував до Англії в 1937 році.

Після того, як ця історія стала надбанням гласності, керівництво Британського музею погодилося виплатити 6000 фунтів компенсації членам сім'ї Фельдманів. Сім'я ж прийняла рішення про те, що картина залишиться в музеї і буде доступна всім його відвідувачам. Як підкреслив Урі Пелед, що проживає в Тель-Авіві: "сім'я Фельдманів дуже щаслива, що картина залишиться в колекції Британського музею. Ми щоразу, коли знаходимо ту чи іншу картину, залишаємо їх у музеях, щоб вони були доступні для відвідувачів і дослідників, але приймаємо компенсацію від нових власників".

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.