"СВОБОДА" ХОЧЕ ПЕРЕЙМЕНУВАТИ ЖОВТНЕВИЙ У ПАЛАЦ СВОБОДИ

На загальних зборах штабу Жовтневого палацу, де розміщуються активісти Євромайдану, ухвалено рішення перейменувати споруду в Палац Свободи.

Про це повідомляють Коментарі.

На зборах учасники пропонували близько десяти різних назв.

"Серед варіантів були: "Палац грудневого повстання", "Фортеця народної влади", "Народна фортеця", "Палац соборності", "Палац державності" та багато інших", - зазначив комендант споруди, народний депутат Руслан Зелик (партія "ВО "Свобода").

За словами коменданта, перейменування будівлі – символ народної непокори, повстання, волелюбства і прагнення справедливости.

За повідомленням партійної прес-служби, планується лобіювати питання офіційного перейменування будівлі. Зараз палац офіційно називається "Міжнародний центр культури та мистецтв".

Колишній Жовтневий палац на вулицi Інститутській у Києві збудовано архітектором Вікентієм Беретті в 1842 році. До 1917 році в будівлі розміщувався Інститут шляхетних дівчат, який дав ім'я вулиці.

Інститут шляхетних дівчат (угорі) на початку XX cторіччя

У 1920-30-х роках у палаці розташовувалися ЧК та НКВД. Підвали споруди були місцем тортур і масових розстрілів. Звідси відправляли на страти і вивозили трупи розстріляних для поховання у Биківнянський ліс.

Під час Другої світової війни палац зазнав значних пошкоджень. Будинок відбудували у 1950-х як місце для проведення культурних заходів. Тоді ж він отримав назву Жовтневий палац.

У 1990-х роках Жовтневий палац було офіційно перейменовано в Міжнародний центр культури і мистецтв.

Дивіться також інші матеріали за темою "Топоніміка"

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.