На сайті Інституту історії НАНУ відкрився розділ "Блоги"

Інститут історії України Національної академії наук відкрив на своєму веб-порталі розділ "Історична публіцистика – Блоги".

Про це повідомила співробітник інституту, кандидат історичних наук Оксана Юркова.

Науковець зазначає, що ведення блогів українськими професійними істориками стає чимдалі актуальнішим завданням, причому виходячи як із внутрішніх, так і зовнішніх чинників. Тезово зазначу кілька з них.

"Беззастережно нагальним є завдання популяризації історії України, а тому нам треба терміново виходити поза межі свого вузькопрофесійного кола, - наголошує Юркова. - Адже кожен із нас, фахових істориків, повсякчас стикається із тим, що начебто більш ніж очевидні нам самим події або факти вітчизняної історії є абсолютно невідомими пересічним громадянам. Чом би нам не поділитись своїми знаннями?"

За її словами, формат блогу дає науковцям можливість розповісти про свої знахідки, висловитись "із приводу", розповісти про цікаві місця і навіть "витягнути" із власної монографії та адаптувати якийсь шматок тексту із розповіддю про щось варте уваги.

"Сповнену специфічної термінології багатосторінкову монографію середньостатистичний читач навряд чи подужає, а от кілька написаних доступною мовою сторінок – легко", - зазначила історик.

Також науковець додала, що завдяки блогам є можливість крок за кроком показувати, "як пишеться історія" і чому та як історики її "переписують", розкриваючи таким чином так звану "кухню" історичних досліджень.

"Велике значення має і часовий фактор – якщо публікації статті треба чекати у кращому випадку кілька місяців, то блогом можливо відреагувати навіть на подію, яка щойно відбулась або ж лише відбувається, - наголосила Юркова. - Під час інформаційної війни це є перевагою".

Підрозділ "Історична публіцистика – Блоги" розміщений у розділі "Проекти" офіційного сайту Інституту історії України НАНУ.

Істориків запрошують до співпраці.

Все за темою "Інтернет"

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.