У Києві згадають про живий ланцюг Вільнюс-Рига-Таллін 1989 року

Посольства Литви, Латвії та Естонії проведуть у Києві акцію солідарності з Україною - символічний живий ланцюг.

Акція відбудеться на Європейській площі у Києві з нагоди 25-річчя Балтійського шляху і у День прапора України, повідомляє Центр досліджень визвольного руху.

Початок заходу: 23 серпня 2014 року о 18:00.

За словами організаторів, основною метою акції є показати солідарність з українським народом, продемонструвати необхідність єдності, спираючись на приклад Балтійських країн, вшанувати пам'ять жертв тоталітарного режиму та всіх загиблих за вільне та європейське майбутнє України.

Як відомо, 23 серпня 1989 року відбулася грандіозна акція "Балтійський шлях" - 2 млн людей, тримаючись за руки, об'єднались у один живий ланцюг довжиною 600 кілометрів між столицями балтійських країн Вільнюсом, Ригою і Таллінном.

Це був мирний протест проти розділу Європи та окупації Балтійських країн, проти підписаного у 1939 році таємного протоколу між сталінським СРСР та гітлерівською Німеччиною. В результаті реалізації цього документу, відомого як "пакт Молотова-Ріббентропа", Радянський Союз окупував країни Балтії.

"Балтійський шлях свободи пролунав по всьому СРСР і навіть за його межами, - нагадують організатори. - Ця акція була доказом того, що навіть після півстоліття брехні, істина може бути відроджена і перемогти".

"Балтійський шлях" надихнув Народний рух України організувати 22 січня 1990 року живий "Ланцюг єднання" між Києвом і Львовом.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.