АНОНС: Міжнародна школа ім. Богдана Осадчука

18-25 листопада 2014 відбудеться німецько-польсько-українська школа ім. Богдана Осадчука.

Повідомляє сайт Колегіума Східної Європи імені Яна Новака-Єзьоранського.

Студентів з Німеччини, Польщі та України організатори запрошують подавати заявки до 13 жовтня. Мовою навчання є англійська.

Міжнародна школа ім. Богдана Осадчука буде проходити у вигляді серії лекцій, семінарів та практикумів протягом 7-денної навчальної сессії.

Школа адресована студентам і аспірантам з Німеччини, Польщі та України – молодим людям, які найближчим часом будуть визначати не тільки майбутнє своєї країни, а й майбутнє Європи. Основне завдання школи полягає в зміцненні польсько-німецького примирення і спробі застосувати ці механізми для примирення польсько-українського.

Побудова конструктивних особистих та міжнародних відносин вимагає знань, навичок і досвіду. Таким чином, метою організаторів є дати учасникам знання, які сприятимуть розумінню німецько-польських відносин, польсько-українських і німецько-українських, і які враховуватимуть, зокрема, історію регіону, етнічні відносини та існуючі соціально-політичні розбіжності.

Щоб це знання могло бути використане, воно повинне бути підкріплене відповідними навичками, особливо в галузі комунікацій (наприклад, уміння вести переговори). Таке поєднання знань і навичок має стати основою для контактів молодих німців, поляків та українців, а також відправною точкою для побудови взаємовідносин.

Набір триває до 13 жовтня. Для участі у наборі повинні ознайомитися з правилами та заповнити онлайн-форму.

Нагадуємо:

Богдан Осадчук народився 1 серпня 1920 року у Коломиї. Навчався у Берлінському університеті в 1942-1944 рр. Докторську дисертацію захистив в Українському Вільному Університеті (Мюнхен) в 1966 р.

Богдан Осадчук під час урочистостей з нагоди 90-річчя у Золотій залі Варшавського університету, жовтень 2010 року

В еміграції працював як журналіст - зокрема, у німецьких виданнях "Українські вісті", "Die Neue Zeitung" (1950-1955), "Der Tadesspiegel", швейцарській "Die Neue Zurcher Zeitung").

Автор книг "Die Entwicklung der Kommunistischen Parteien Ostmitteleuropas" ("Розвиток комуністичних партій Центральної та Східної Європи" (1962), "Der Sowjetkommunismus-Dokumente" - "Радянський комунізм. Документи" (1964) тощо.

Був головним редактором "Віднови" - емігрантського журналу незалежних українських інтелектуалів.

З 50-х років ХХ століття співпрацював з паризьким виданням "Культура" Єжи Гедройца. Останній високо оцінював дослідження Б Осадчука та його внесок у формування польсько-українського співробітництва. Таку ж позитивну оцінку дав Богданові Осадчуку й лауреат Нобелівської премії польський письменник Чеслав Мілош.

Серед відзнак Богдана Осадчука - орден Ярослава Мудрого та найвища урядова нагорода Польщі - Орден Білого Орла.

Детальніше про Богдана Осадчука читайте у матеріалі Ярослава Грицака:

Джентльмен з Коломиї. Пам'яті Богдана Осадчука

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.