Інститут національної пам’яті хоче історичне лобі у Парламенті

Установа закликає членів Парламенту створити міжфракційне депутатське об’єднання "Пам’ять і порозуміння".

Для країни важливо дізнатися справжню історію та знайти порозуміння у питаннях гуманітарної політики — переконані в Українському інституті національної пам’яті.

Інститут закликав парламентарів долучитися до організації загальнонаціонального діалогу довкола складних питань минулого, зокрема злочинів проти прав людини.  

"Україна зараз потребує системної і скоординованої державної політики національної пам'яті, спрямованої на консолідацію суспільства", — вважає Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

У парламенті, що розпочав свою роботу після Революції гідності, важливо створити міжфракційне депутатське об’єднання, яка розумітиме важливість і на законодавчому рівні вирішуватиме питання гуманітарної політики, проблеми десовєтизації суспільних відносин, насамперед — державного управління.

"Таке "історичне лобі" активно діє у Європарламенті, парламентах Литви, Латвії, інших країн ЄС. — розповів Володимир В’ятрович. — Подібного об’єднання гостро потребує Україна, аби прийняти ряд законів зі сфери національної пам’яті, необхідних для трансформації країни. Їх першочергова мета — дати правову оцінку тоталітарним режимам минулого та не допустити повторення тоталітарних практик в управлінні країною".

Серед законопроектів, які важливо розробити та прийняти найближчим часом, Володимир В’ятрович зокрема назвав закон про забезпечення вільного доступу до архівних документів репресивних органів колишнього СРСР, закон про статус учасників українського визвольного руху, нову редакцію Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій".

В’ятрович висловив сподівання, що депутати відгукнуться на пропозицію, адже питання національної пам'яті та національного порозуміння — це питання державної ваги, особливо в умовах війни.

Нагадуємо, що від липня 2014 року Український інститут національної пам’ять урядовим рішенням повернув собі статус центрального органу виконавчої влади, якого його позбавили у 2010 році.

Дивіться усі матеріали за темою "Український інститут національної пам'яті"

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.