АНОНС: Лекція Вахтанга Кіпіані "Львівський періодичний самвидав"

7 квітня 2015 р. в Центрі міської історії у Львові відбудеться відкрита лекція Вахтанга Кіпіані "Львівський періодичний самвидав 1970-1991 рр.".

Історія непідцензурної преси радянського періоду знаходиться у тіні літературного та мистецького самвидаву. Чимало дослідників взагалі не звертають уваги на журнали, альманахи, газети, які ходили поза офіційним обігом, як на дослідницький феномен. Існує навіть проблема найменування явища – чи можна ідентифікувати як самвидав пресу, яка виникає під час перебудови у 1987-1991 рр.

Люди самвидаву: політики, активісти і журналісти. Львів як ключове місто українського періодичного самвидаву. 

 

Вівторок, 7 квітня 2015 р. о 18.00 

Адреса: Центр міської історії Центрально-Східної Європи, конференц-зал, м. Львів, вул. Академіка Богомольця, 6

Вхід вільний.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.