До 70-ї річниці завершення Другої світової війни УІНП підготував матеріали, що спростовують радянські уявлення про неї

2 вересня світ відзначає 70-ту річницю завершення Другої світової війни. У цей день 1945 року на борту американського лінкора “Міссурі” було підписано Акт капітуляції Японії представниками цієї країни, США, Китаєм, Великою Британією та СРСР. Від радянської сторони його підписав українець з Уманщини генерал-лейтенант Кузьма Дерев’янко.

"Сьогодення примушує нас перечитати підручник історії, переосмислити український вимір Другої світової війни. Україна пішла шляхом засудження тоталітаризму, переосмислення спадщини і комуністичного, і нацистського його різновидів.

Росія Путіна – це країна, де Сталін – "ефектиний менеджер", російський народ – "нація переможців", а тому "ми перемогли б і без українців", а найбільша катастрофа ХХ століття – не війна, не Голодомор, не Голокост, а "розвал СРСР".

Україна і Росія розійшлися на своїх історичних дорогах. Квапливі узагальнення і позичені з підручників для шкіл НКВД-КҐБ стереотипи, пряме фальшування фактів, одномірне бачення постатей і подій – усе це знову ожило поруч із нами сьогодні.

Саме тому так важливо проговорити те, чим була Друга світова війна і про що мовчалим за часів СРСР", - наголошує історик, радник Голови Українського інституту національної пам’яті Олександр Зінченко.

Український інститут національної пам’яті підготував інформаційні матеріали щодо відзначення в Україні 2 вересня 2015 року 70-ї річниці завершення Другої світової війни, яке відбувається на підставі Указу Президента "Про заходи з відзначення у 2015 році 70-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі та 70-ї річниці завершення Другої світової війни" та Закону "Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років". Їх метою є вписати історію України цього періоду в загальносвітовий контекст. 

 

Інформаційні матеріали містяться на сайті УІНП.

Також УІНП пропонує перелік художніх і документальних фільмів про війну, які варто подивитися. Список "20 000 хвилин, які змінять ваше уявлення про Другу світову війну" дивіться на сайті УІНП.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.