Видано книгу про антирадянське підпілля в Мелітополі 1960-х років

В Мелітопольському міському краєзнавчому музеї (Запорізька область) презентовано книгу наукового співробітника музею Романа Клочка "Інша Мелітопольщина. Нарис з історії інакодумства (1953-1985)".

Про це повідомляють "Местньіе вести".

Книга написана на основі відкритих джерел: спогадів дисидентів, архівних матеріалів, опублікованих довідників. Збір матеріалів зайняв три роки.

Серед іншого у книзі є документи про мелітопольську підпільну антирадянську групу, яка існувала в 1960-1962 рр. - фотографії та поширювані підпільниками листівкиа. Документи взяті з кримінальної справи підпільників, яка зараз зберігається в архіві СБУ.

"У травні 2015 набув чинності закон про доступ до архівів колишніх радянських спецслужб, що відкриває ширші можливості для дослідників, - наголосив автор книги. - Вільний доступ до секретних документів держбезпеки дасть можливість дізнатися нові подробиці про минуле".

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.