15 травня під Києвом ушанують жертв політичних репресій

У неділю, 15 травня 2016 року, об 10.00, на території Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» (пр-т Броварський у Дніпровському р-ні Києва) відбудуться вшанування до Дня пам’яті жертв політичних репресій.

Участь у пам’ятних заходах візьмуть Президент України, керівництво уряду та парламенту, духовенство й громадськість. Український інститут національної пам’яті представить фотодокументальну виставку "Биківня – територія пам’яті". 

На околиці Києва, у Биківнянському лісі, знайшли свій останній спочинок письменники Михайль Семенко, Майк Йогансен, Вероніка Черняхівська, художники Михайло Бойчук, Микола Касперович, академіки Федір Козубовський, Петро Супруненко, митрополит УАПЦ Василь Липківський та десятки тисяч інших жертв сталінського "Великого терору" 1937-1938 років.

Під час вшанувань заплановані виступи керівництва держави, покладання вінків і квітів до Міжнародного меморіалу жертвам тоталітаризму 1937-1941 років, панахида, громадський мітинг-реквієм.

Програма заходів:

10.00 – офіційна церемонія вшанування пам’яті жертв політичних репресій вищим керівництвом держави;

10.40 – молитва за невинно убієнними, опісля – громадські вшанування.

З 8.00 до 15.00 від станції метро Лісова автобуси підвозитимуть охочих вшанувати пам’ять жертв політичних репресій до заповідника. 

Також з 8.00 до 15.00 автобуси перевозитимуть учасників громадських вшанувань територією заповідника. При вході на територію будуть встановлені рамки-металошукачі. У зв’язку з цим просимо прибути заздалегідь.

Вшанування до Дня пам’яті жертв політичних репресій відбудуться за сприяння Українського інституту національної пам’яті.

У рамках пам’ятних заходів на території заповідника проходитиме фотодокументальна виставка "Биківня – територія пам’яті". Це спільний проект Національного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили" та Українського інституту національної пам’яті.

12 банерів розповідають про розгортання і перебіг "Великого терору" в Україні, "територію смерті" – місця масових розстрілів у Києві, історії жертв та їхніх вбивць, а ще – про нелегкий шлях повернення історичної пам’яті про Биківнянський злочин. Експозиція містить унікальні документи й фото з українських архівів.

Биківнянське поховання жертв сталінських репресій належить до найбільших на території України. Таємна спецділянка НКВС УРСР у Биківні почала офіційний відлік своєї діяльності навесні 1937 року. 20 березня того року Президія Київської міської ради ухвалила рішення про відвід та відмежування земельної ділянки "для спецпотреб" у 19, 20 кварталах Биківнянського лісу.

Упродовж 1937-1941 років вантажівки майже щоночі привозили тіла розстріляних у київських в’язницях НКВС для таємного поховання у Биківнянському лісі. У заздалегідь підготовлені ями скидали навалом тіла жертв, які присипались вапном та засипались ґрунтом. Останній спочинок тут знайшли, за різними оцінками, від 15 до понад 100 тис. осіб, закатованих під час допитів або ж розстріляних переважно в позасудовому порядку органами НКВС у Києві.

Указом Президента України № 431/2007 від 21 травня 2007 року "Про заходи у зв'язку з 70-ми роковинами Великого терору – масових політичних репресій 1937 – 1938 років" в Україні встановлено День пам'яті жертв політичних репресій, який відзначається щороку у третю травня.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.