Кабмін створив Архів Інституту нацпам’яті як юридичну особу

Кабінет Міністрів України 21 грудня ухвалив Постанову "Про створення галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті".

Це черговий крок на виконання Закону України "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", передає сайт Українського інституту національної пам’яті. На черзі — виділення приміщення та переміщення архівів КГБ від силових відомств.

"Створення Архіву національної пам’яті як цивільної установи за прикладом країн Центральної та Східної Європи — це гарантія сталого вільного доступу українців до документів ЧК-ГПУ-НКВД-КГБ без політичних впливів та додаткових перешкод у вигляді спецдопусків тощо. Наступні кроки — сформувати команду, забезпечити приміщення та перевезти документи. Тоді буде вповні реалізовано Закон про доступ до архівів. Думаю, це ще рік-два роботи",  сказав голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

Володимир В’ятрович також запевнив, що Закон працює і отримати доступ до архівних матеріалів можна вже сьогодні. Для цього необхідне лиш звернення до архіву та паспорт. 

"На жаль, деякі архівні установи не можуть забезпечити належний доступ, адже, наприклад не є функцією Національної поліції займатися історією. В них немає достатньої кількості працівників, не обладнані читальні зали. Для того, щоб громадяни не потерпали від цих проблем і створюється Архів національної пам’яті",  підкреслив Володимир В’ятрович.

Нагадаємо, що доступ мають всі громадяни України, а також іноземці. На сьогодні українські архіви репресивних органів СРСР — найбільша у світі відкрита збірка матеріалів комуністичного тоталітарного режиму. В Росії доступ до документів КГБ обмежено щонайменше до 2030 року.

Довідка:

21 травня 2015 р. набув чинності Закон України "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", відповідно до якого запроваджується вільний доступ до архівів та передача їх з-під відомств силових органів до Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті.

Такий крок допоможе глибше дізнатися про минуле й буде однією з гарантій неповернення тоталітарних практик у роботі правоохоронних органів та спеціальних служб незалежної України.

Сталий доступ до архівних матеріалів репресивних органів гарантований кожному на виконання Законів України та Рекомендації № R (2000) 13 Комітету міністрів Ради Європи країнам-членам стосовно європейської політики доступу до архівів, яка вважає можливість об'єктивно вивчати власну історію невід'ємною ознакою демократії.

Після падіння комуністичного режиму Польща, Чехія, Болгарія, країни Балтії та Центрально-Східної Європи зробили доступними секретні документи каральних органів і таємної поліції та передали їх цивільним відомствам – аналогам Українського інституту національної пам’яті.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.