Спецпроект

Найвідоміші дослідники Волинської трагедії з України та Польщі зійдуться в публічному диспуті

Польський Інститут у Києві та КНУ ім. Тараса Шевченка запрошують на дискусію "Волинь '43. Чому пам'ять розділяє поляків та українців?" за участі директора Інституту політичних досліджень Польської академії наук Гжегожа Мотики та голови Українського інституту національної пам’яті Володимира В'ятровича.

Гжегож Мотика — професор, дослідник історії українсько-польського протистояння середини 1940-х років, директор Інституту політичних досліджень Польської академії наук.

1992 року закінчив Люблінський католицький університет, де вивчав історію. До 2007 року він також працював в Управлінні народної освіти. 1998 року захистив докторську дисертацію на тему Польсько-українська боротьба на землях сьогоднішньої Польщі у 1943—1948 роках.

Працював у Ягеллонському університеті на кафедрі українознавства, а також в Академії гуманітарних наук у Пултуську. 2011 року його було обрано до ради Інституту національної пам’яті Польщі.

Опублікував 4 монографії та понад 60 статей, присвячених українсько-польським взаєминам у 1939—1989 роках, придушенню радянськими спецслужбами національного руху опору в Україні, Білорусі, Литві, Латвії та Естонії у 1939—1953 роках, політиці уряду ПНР щодо національних меншин.

Регулярно публікує наукові та науково-популярні статті до таких польських видань, як: "Карта", "Історичні зошити", "Впрост", "Газета виборча" тощо.

2012 року книга Гжегожа Мотики "Від Волинської трагедії до операції 'Вісла'" була відзначена нагородою польського журналу "Політика" як найкраща історична праця року в Польщі.

Володимир В'ятрович — історик, публіцист, громадський діяч, голова Українського інституту національної пам’яті.

У 2008-2010 роках на посаді директора архіву Служби безпеки України здійснив розсекречення раніше таємних архівів КДБ й організував відкритий доступ до них. У 2010-2011 роках — старший запрошений дослідник Українського наукового інституту Гарвардського університету (США). У 2012 році працював з документами Інституту Гувера (Стенфордський університет, США).

У 2002 році він заснував Центр досліджень визвольного руху — неурядову дослідницьку установу, яка з 2012 року є членом Європейської платформи пам'яті і сумління. ЦДВР у співпраці зі Службою безпеки України у 2009 році став співтворцем Національного музею жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" у Львові в колишній в'язниці КДБ та Гестапо.

Відстоюючи право на доступ до архівів радянського періоду, у 2013 році ЦДВР спільно з Львівським національним університетом імені Івана Франка створив Електронний архів з понад 23-ма тисячами документів. Автор восьми книг, співавтор чотирьох. У 2013—2014 роках — активний учасник Громадського сектору Євромайдану.

Вівторок, 28 лютого, 10:00

Місце: аудиторія 349 Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (вул. Володимирська, 60)

Вхід вільний.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.