In Memoriam. На 102 році життя помер визначний діяч ОУН Богдан Казанівський

Провід ОУН (революційної) повідомив про смерть 1 квітня на 102 році життя багатолітнього члена Організації Богдана Казанівського в США.

 

Богдан Казанівський народився 3 лютого 1916 року в с. Нивиці сучасного Радехівського р-ну Львівської обл. З 1934 р. став членом ОУН на псевдо "Щетина", займав посаду районного організаційного референту ОУН. 

У березні 1938 року засуджений польською владою на 12 років тюрми. Після початку німецько-польської війни 9 вересня 1939 року вийшов з на волю.

Став на чолі організаційної референтури повітового проводу ОУН, що охоплював Холмщину, Підляшшя і Лемківщину, на Західно-окраїнних українських землях (т. зв. "Закерзоння").

У січні 1940 року заарештований НКВД за спробу переходу кордону у складі групи з 12 членів ОУН. До червня 1941 року Богдан Казанівський перебував під слідством у Львові, де зазнав тортур. Зі спогадів Казанівського:

"Вкінці сказали: "Ми тебе будемо тримати 10 років, будемо тягнути кишку за кишкою, не дамо жити ані вмерти, ти нам все скажеш те, що знаєш, і те, чого не знаєш".

Я тільки подумав, чи ви 10 років ще втримаєтесь. В травні 1941 р. мене перевезено до тюрми Бригідки, там 22 червня застав вибух війни. 

Від першого дня НКВД почало в'язнів групами заводити до підвалу і стріляти. З десяти тисяч в'язнів на Бригідках до 28 червня нас в живих залишилося може 500-600 осіб, решта всі помордовані. 28 червня НКВД залишило тюрму, рештки вийшли на волю. 30 червня німці зайняли Львів. 

Роман Шухевич з чотою українського легіону увійшов на подвір'я св. Юра. Там ми стрінулися. З його доручення я і Омелян Матла організували тимчасову Команду Львова, яка урядувала в домі Сакракерок неповних два тижні, поки не створилася стала Команда під командою інж. Евгена Врецьони". 

По виході з радянської в'язниці проживав у Львові. У 1941—1943 роках був зв'язковим Проводу ОУН(б) у Львові. Виконував доручення найвищих керівників ОУН, зокрема, Івана Климова-"Легенди", Миколи Лебедя-"Рубана" та Михайла Степаняка-"Д. Дмитріва".

У березні 1944 року Казанівський переїхав на Лемкіщину, а відтак — у Братиславу (Словаччина), де працював у структурах Закордонного представництва УГВР.

З лютого 1945 року — організаційний референт теренового проводу ОУН(б) Австрії. Емігрував із родиною до США в 1950 році, де посів посаду організаційного референта теренового проводу ОУН в Америці.

Був членом Головної управи Українського конгресового комітету Америки, Головної управи ООЧСУ (Організація оборони чотирьох свобід України). На конференції Закордонних чатсин ОУН у 1952 році в Німеччині Богдана Казанівського заочно вибрали головним контролером ЗЧ ОУН. На цій посаді Казанівський перебував до 1969 року.

Зі своїх громадських і організаційних поїздок по Америці писав репортажі до газети "Америка". Автор книги спогадів про Івана Климова "Шляхом Легенди". 

Був одружений з Оленою Матлою. Останні роки життя проживав у м. Роквілі, штат Мериленд.

"Прапор червоно-чорний - це наше знамено…". Яким був стяг УПА?

Ідея цієї публікації народилась під час однієї з численних дискусій у фейсбуці. Яким був прапор, під яким у бій йшли постанські загони? А яким знамено ОУН? І хто правий, адже в спогадах ветеранів є різні інтерпретації?

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.