Померла перша жінка-математик — лауреат найвищої наукової нагороди США

8 серпня в Нью-Йорку в віці 94 роки померла Кейтлін С. Моравец — перша жінка-математик, яка здобула Національну медаль науки США.

Її досягнення в царині математики дістали повсюдне практичне застосування та відкрили професію для багатьох інших жінок, пише "Вашингтон Пост".

Доктор Моравец досягла вершин кар’єри математики в часи, коли мало хто з жінок мав можливість навчатися математики чи працювати в цій галузі.

Майже вся її кар’єра минула в Університеті Нью-Йорка, де вона певний час посідала посаду директора Курантівського інституту математичних наук.

Кетлін Сінг (за чоловіком — Моравец) народилася 5 травня 1923 року в Торонто (Канада) в родині відомого викладача Торонтського університету ірландського походження Джона Лінгтона Сінга. Її мати теж вивчала математику, тож обоє батьків заохочували інтелектуальні та професійні амбіції Кетлін.

 Кетлін Моравец і Гарольд Гред у коледжі Нью-Йоркського університету, 1964 рік. Фото: New York University 

У 1945 році Кейтлін здобула ступінь бакалавра в Університеті Торонто,  магістерський ступінь — у 1946 році Массачусетському технологічному інституті. Ступінь доктора філософії в галузі математики вона здобула знову ж у Нью-Йоркському університеті в 1951 році.

Шукаючи роботу, вона "лише хотіла того, що було доступне для чоловіків", як вона одного разу сказала виданню USA Today. За її словами, Курантівський інститут підтримав її кар’єру, давши підвищення, коли в неї була перша дитина, завдяки чому вона мала змогу платити за дитячий садок, коли повернулася до праці.

Влаштувавшись у 1950-х, вона швидко стала відомою завдяки дослідженням навколозвукового потоку, тобто поведінки повітря під час досягнення об’єктом, як от літак, швидкості звуку.

Це було справою першочергового інтересу для інженерів військової авіації, які намагалися розробити такі крила літака, які б могли згладжувати ударні хвилі, що утворюються, коли повітря навколо літака проходить звуковий бар’єр.

Теорема д-ра Моравец показала, що, попри сподівання інженерів, протиударна конструкція "можлива в теорії, але неможлива на практиці", — повідомив в інтерв’ю професор математики Університету м. Нью-Йорка Роберт В. Кон.

Відтак інженери сконцентрувалися на зменшенні впливу ударних хвиль замість намагатися зовсім його уникнути.

Д-р Моравец також відзначили за її працю, яка пояснювала розсіювання звукових, світлових, водних і гравітаційних хвиль від зіткнення об перешкоди. Концепція "нерівності Моравец", як її називають, "досі використовується для вирішення широкого спектру практичних завдань", — каже професор математики Університету м. Нью-Йорка Дін Янг.  

У 1998 році д-ра Моравец нагородили Національною медаллю науки за академічні досягнення, які "стали можливими завдяки її лідерським якостям та натхненню, розсудливості й далекоглядності, знанням та великодушності щодо колег та співробітників".

Також д-р Моравец була членом ради Принстонського університету та Фонду Альфреда П. Слоуна, а також президентом Американського математичного товариства, яке відзначило її нагородою за професійні досягнення в житті. 

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.