У Росії відкрили пам’ятник Дзержинському в роковини початку "червоного терору"

5 вересня в роковни початку "червоного терору" в російському м. Кірові урочисто відкрили пам’ятник російському революціонерові-більшовику, засновнику ВЧК Феліксу Дзерзинському.

Відкриття монумента приурочили до 140-ліття з дня народження Дзержинського, яке виповнюється 11 вересня (за новим стилем), передає прес-служба Уряду Кіровської області РФ.

Крім того, особа Дзержинського пов’язана з регіоном тим, що відомий комуніст відбував тут заслання й працював у партійно-слідчій комісії в 1919 році.

 Фото: прес-служба Уряду Кіровської області

Чавунний пам’ятник, що має 2,6 метра заввишки й важить 2 тонни, виготовлено з ініціативи ветеранів Федеральної служби безпеки. Кіровська міська дума схвалила проект. Встановили статую у дворі міського клубу ветеранів.

На відкритті був присутній  т.в.о. губернатора області Ігор Васильєв, начальник Управління ФСБ по Кіровській обл. Сергій Мочалов, міське керівництво, представник силових відомств і ветерани.  

 Фото: прес-служба Уряду Кіровської області

"Це наша історія, яка нас усіх об’єднує", — сказав Мочалов на церемонії відкриття. Прес-служба адміністрації Кіровщини уточнює заслуги Дзержинського:

"Фелікс Дзержинський є засновником вітчизняних органів державної безпеки й зробив значний внесок у становленн держави. Він займався питаннями внутрішньої політики й захисту дітей, розвитком промисловості й залізничного сполучення, а також стояв біля витоків створення спортивного товариства "Динамо", метою якого була популяризація фізичної культури й спорту серед населення".

Фото: прес-служба Уряду Кіровської області 

Про те, що Всеросійська надзвичайна комісія по поротьбі з контрреволюцієї й саботажем (рос. ВЧК), яку очолював Дзержинський, була репресивно-каральним органом, який реалізував більшовицьку політику "червоного терору" проти "ворожих класів" у Росії та в загарбаних Червоною армією країнах, не згадується.

Того ж дня, за повідомленням "Новой газеты", представники громадськості неофіційно поклали квіти до монумента жертвам політичних репресій на набережній Гріна. Саме 5 вересня 1918 року Рада Народних Комісарів РСФРР видала постанову "Про червоний терор".

Масові розстріли "контрреволюціонерів" (справжніх і уявних) відбувалися в 1918—1919 роках і в Кірові (тодішній Вятці) також.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.