Литва почала оприлюднювати повідомлення агентів КГБ

Литовський центр дослідження геноциду та опору жителів Литви почав оприлюднювати повідомлення агентів КГБ.

Про це пише сайт ru.delfi.lt з посиланням на lrt.lt.

У цих документах – звіти про діяльнісь литовських емігрантів, промислове шпигунство, католицьку цервку, інформація про людей, яких радянська влада вважала небезпечними для своєї ідеології.

Публікація цих матеріалів, можливо, допоможуть суспільству зрозуміти, як ідяла мережа агентів КГБ. Зі вже опублікованих документів випливає, що КГБ особливо цікавився литовськими емігрантами в США та Канаді.

Наприклад, агент "Свєтлов" у червні 1981 року інформував своїх оперативників про створення кафедри литуаністики в Іллінойському університеті. У повідомленнях агента "Короля" постійно описувалася діяльність литовських емігрантів у США, громадських діячів і організацій. Агент "Шарунас" надавав звіти про друковані видання емігрантів.

Звіти шпигунів на сайті Центру дослідження геноциду та опору жителів Литви викладатимуть до літа 2018 року. Планується, що надбанням громадськості стануть доноси кількох сотень агенітв КГБ.

Центр дослідження геноциду і опору жителів Литви є міжвідомчим державним органом, що досліджує всі прояви геноциду і злочинів проти людства і людяності і переслідування жителів Литви в роки окупації, а також процеси озброєного та неозброєного опору окупації, який ініціює правову оцінку організаторів і виконавців геноциду, що увічнюють пам'ять борців за свободу і жертв геноциду.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.