Вулиця імені українського генерала може з'явитися у Вроцлаві

У Вроцлаві може з’явитися нова вулиця імені українського воєначальника. Магістрат міста міркує над тим, щоб назвати вулицю іменем генерала Армії УНР Марка Безручка.

Про це повідомляє "Радіо Вроцлав".

Берзручко, ще в ранзі полковника, в 1920 році командував 6-ю Січової стрілецькою дивізією, яка разом із польськими військами визволила Київ 6 травня.

Крім того, він керував обороною м. Замостя та спричинився до розгрому Кінної армії Будьонного в битві під Комаровим.

Марко Безручко народився 31 жовтня 1883 року в м. Великий Токмак, нині – Токмак Запорізької обл. Закінчив Одеське піхотне юнкерське училище та Миколаївську військову академію у Санкт-Петербурзі, був на фронтах Першої світової війни. 

У травні 1918 року вступив до армії Української держави, служив у Генеральному штабі, очолював штаб корпусу Січових стрільців. З 1920 року Марко Безручко командував 6-ю Січовою дивізією армії УНР.

Після підписання Польщею Ризького миру з Радянською Росією в 1921 році Марко Безручко оселився у Варшаві, де в 1930-х роках керував Українським військово-історичним товариством.

Помер генерал 10 лютого 1944 року.

Вулиця Безручка може стати третьою вулицею Вроцлава, пов’язаною з Україною. Наразі в місті є вулиця Тараса Шевченка і вулиця Українська.

----------

Читайте також:

"Диво на Віслі": український вимір

"Я воював за Україну, а не Польщу!" Про генерала Марка Безручка

Інший першотравень. Маївка з шашликами як київська традиція

Як в Києві святкували перше травня за триста років до появи дня міжнародної солідарності трудівників

Прапори УНР у Севастополі: правда, яку намагалися стерти з історії

Крим вже був українським — і ми вже його визволяли. 1918 рік, прапори УНР у Севастополі, добровольці, які ішли в бій із романтикою в серці. Про той забутий тріумф і його значення для сучасної боротьби розповідає історик Сергій Громенко, кандидат історичних наук, автор книги "Забута перемога. Кримська операція Петра Болбочана".

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.