У Польщі вийде книга про злочини післявоєнного антикомуністичного підпілля

"Cтрупи на латах. Чорні сторінки епопеї проклятих солдатів" ― так називається нова книга з-під пера Пйотра Зиховича. У центрі його дослідження ― бійці збройного антикомуністичного підпілля в післявоєнній Польщі.

Про це повідомив автор книги на своїй сторінці у "Фейсбуці".

У польській історіографії організації, що змагалися за повалення маріонеткового комуністичного режиму (Національні збройні сили, Громадянська Армія Крайова, "Воля і незалежність" тощо), дістали загальну назву "проклятих солдатів" .

"Немає сумнівів, що "прокляті солдати" хоробро боролися за праве діло. Однак це не означає, що всі були героями, як переконують бронзівники нашої історії", ― пише автор дослідження і закликає:

"Ми не комуністи – не оббріхуймо власну історію".

"Cтрупи на латах. Чорні сторінки епопеї проклятих солдатів". Фото: FB Piotr Zychowicz

У книзі, поміж іншим, ідеться про "контраверсійну діяльність" відомих командирів польського антикомуністичного Опору "Бурого" (Ромуальда Райса), "Оґня" (Юзефа Курася), "Лупашки" (Зиґмунта Шендзеляжа), "Шарого" (Мечислава Паздерського), "Волиняка" (Юзефа Задзерського), "Вацлава" (Юзефа Бісса) та багатьох інших "проклятих солдатів".

Контраверсійність полягає в тому, що, наприклад, "Лупашка" вчиняв злочини проти цивільних білорусів і литовців. "Бурий" палив білоруські села з їхніми жителями на Підляшші. "Оґень" відзначився єврейськими погромами проти вцілілих після Голокосту євреїв (напр. 13 осіб біля с. Коростенко-над-Дунайцем на Лемківщині 2 травня 1946 року)

"Шарий" брав участь у нападі Національних збройних сил (НСЗ) на українське село Верховини 6 червня 1945 року (біля 240 загиблих). "Волиняк" відомий тим, що його підрозділ НСЗ у ніч на 18 квітня 1945 року розгромив українське село Пискоровичі.

Фото: FB Piotr Zychowicz

"Вацлав" командував загоном Армії Крайової під час спалення українського села Павлокоми 3 березня 1945 року.  

"Багатьох читачів описані драматичні факти можуть шокувати. Правдива історія, однак, була складніша, ніж патріотичні біло-червоні читанки", ― застерігає історик.

Вихід книги планується 13 лютого 2018 року. 

ДОВІДКА:

Пйотр Зихович (нар. 1980 року, Варшава) – польський історик і журналіст. Від 2013 року – заступник головного редактора щотижневого журналу Do Rzeczy ("До Жечи") й головний редактор місячника Historia Do Rzeczy ("Хісторія До Жечи").

Автор книг Pakt Ribbentrop-Beck. Czyli jak Polacy mogli u boku Trzeciej Rzeszy pokonać Związek Sowiecki ("Пакт Ріббентропа—Бека. Або як поляки могли перемогти Радянський Союз на боці Третього Райху"), Obłęd '44. Czyli jak Polacy zrobili prezent Stalinowi, wywołując Powstanie Warszawskie ("Божевілля'44. Або як поляки зробили подарунок Сталінові, піднявши Варшавське повстання"), Pakt Piłsudski-Lenin. Czyli jak Polacy uratowali bolszewizm i zmarnowali szansę na budowę imperium ("Пакт Пілсудського—Леніна. Або як поляки врятували більшовизм і змарнували шанс на побудову імперії") та ін.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.