Українська розвідка оприлюднила документи про спецслужби УНР

Раніше засекречені матеріали про розвідку УНР відтепер доступні для перегляду та завантаження онлайн на сайті СЗРУ.

"Спецслужби УНР 20-30 років минулого сторіччя в архівних документах розвідки" - книгу із такою назвою підготували співробітники СЗРУ у січні 2018. 

Про це повідомляє Служби зовнішньої розвідки України на офіційному сайті.

Документи із радянськими грифами "Секретно" і "Совершенно секретно" тривалий час були недоступні громадськості і тепер публікуються вперше.

До збірки увійшли документи, що стосуються періоду становлення Української держави, діяльності вітчизняних спецслужб в еміграції та збройної боротьби за її суверенітет.

У матеріалах розповідається про організаційний устрій, функції, головні напрямки роботи та кадровий склад спеціальних служб України (загальнодержавної розвідки й контррозвідки, військової розвідки і контррозвідки), інших органів безпеки, а також спеціальних підрозділів повстансько-підпільних рухів.

 Василь Недайкаша - один із керівників розвідки УНР. Фото: Служба зовнішньої розвідки України

Брак власник кадрів молодої розвідки сприяв залученню до неї офіцерів царської Росії та цісарської Австро-Угорщини. Більшість із них позитивно сприйняли ідею державності та незалежності України, чесно і віддано служили їй. Зокрема, В. Змієнко, В. Недайкаша, І. Литвиненко-Морозенко, Я. Гальчевський та багатьох інших, про яких читач знайде відомості у книзі.

Публікація цих документів відкриває нові сторінки національно-визвольної боротьби УНР. Окремо висвітлюється діяльність іноземного (ИНО) та контррозвідувального відділів Державного політичного управління (ГПУ) УРСР, які боролись проти українських розвідників.

Оприлюднені матеріали показують, як радянська розвідка здійснювала окремі заходи щодо лідерів українських державних організацій, створених ними військових формувань, відомих історичних персоналій, подій, фактів.

До збірника увійшло 90 документів, датованих 1920-30-ми роками. Книжку  доповнено біографічними відомостями, фото окремих організаторів та керівників розвідувальних органів України.

Оприлюднені матеріали можна переглянути на сайті СЗРУ.

Нагадаємо, що Служба зовнішньої розвідки готує історичні документи до передачі Інституту національної пам’яті.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.