У Харкові знову сплюндровали знак Івану Сірку

24 січня невідомі вандали розбили пам'ятний знак кошовому отаманові Запорізької Січі Івану Сірку, що в сквері Перемоги у Харкові.

Про це повідомив головний редактор Радіо Holos.fm Дмитро Шевченко на своїй сторінці у Фейсбук.

 Фото: Сергій Малишко

"Варто нагадати, що майже рік тому, 27 січня 2017 року, невідомі облили фарбою цей пам'ятний знак. Поліція тоді це зафіксувала у Журналі єдиного обліку правопорушень. Та особи, причетні до інциденту так і не були встановлені.

Пам'ятний знак Івану Сірку був встановлений і відкритий харківцями 23 серпня 2014 року.

...До обласних управлінь поліції та СБУ від пам`ятного знаку кілька сотень метрів." - йдеться у повідомленні

Нагадуємо, що у грудні 2017 року з могили Михайла Коцюбинського в Чернігові викрали 100-кілограмове погруддя.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.