Спецпроект

АНОНС: У Києві пройде зустріч із правнучкою фотографа Голодомору

Національний музей «Меморіал жертв Голодомору» запрошує на зустріч з правнучкою Александра Вінербергера, фотохудожницею Самарою Пірс.

Про це йдеться на офіційному сайті музею.

 

У 1935 році у Відні вийшла друком книга "Чи повинна Росія голодувати?" Евальда Амменде, який в 1933 році очолював міжконфесійний комітет допомоги голодуючим в СРСР.

Комітет продовжував поширювати інформацію про Голодомор навіть тоді, коли було неможливо врятувати мільйони українців. Книга містила 21 зображення, атрибутоване як "фотографії голодуючих на вулицях Харкова в 1933 році, зняті австрійським технічним спеціалістом".

1939 року стало достовірно відомо, що автором цих світлин є Александр Вінербергер, автор книги "Час від часу не легше". Він був одним із тисячі іноземних спеціалістів, яких радянська влада в 1930-х рр. наймала на будівництво великих промислових об’єктів в УСРР.

 Жертва Голодомору. Харків, 1933. Фото: Александра Вінергбергера (Громадське)

Александр фотоапаратом "Лейка" таємно зробив фото того, що бачив на вулицях Харкова, і вивіз їх до Австрії. Сьогодні це чи не єдині фотознімки, на яких зафіксоване повсякдення Голодомору та його жертви.

Фотографії столиці Голодомору – Харкова – в 2009 році були долучені, як докази, до слідства і кримінальної справи за фактом вчинення злочину геноциду на території України в 1932-1933 роках.

Поховання жертв Голодомору. Харківська область, 1933. Фото: Александра Вінергбергера (Громадське) 

Правнучка фотографа Самара здійснила подорож до Харкова та відфотографувала ті ж місця, що і її прадід знімав в 1933 році. В 2014 році вона презентувала власну книгу-фотоальбом "Маски Голодомору".

В книзі знімки жертв Голодомору скомбіновані з сучасними та розміщенні в порядку відповідному альбому Вінербергера "Час від часу не легше". Переплетіння фото 1933 року та 2013 одної і тої землі, але з різницею в 80 років, наче зв'язок різних поколінь українців.

Час: 7 лютого 2018, середа, 11:00

Місце: Національний музей "Меморіал жертв Голодомору", вул. Лаврська, 3, м. Київ

Контакт: 044 254 45 12, memoholod@ukr.net

Нагадуємо, що УІНП допомогатиме Агнєшці Голланд знімати кіно про Гарета Джонса.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.