12 лютого 1918

АНОНС: Лекція "Донецько-Криворізька республіка: примарна і банальна"

Чи знали Ви, що таке ДКР? Які аргументи висували її прихильники? Чим вони засадниче відрізняються від того, як сучасні колаборанти пояснюють свої дії в окупованих Росією ОРДЛО?

12 лютого 1918 року керований більшовиками IV обласний з’їзд рад Донецько-Криворізького басейну вирішив виокремити його у самостійну Донецько-Криворізьку республіку. Відокремленою від України ДКР позиціонувалася трохи більше місяця.

 

Вже у наш час цю доволі рядову для тієї доби подію було використано в політичних ігрищах. При цьому нерідко не лише штучно подовжувався час її існування, ігнорувалися суперечливі моменти в її утворенні, а й на догоду сучасному політичному моменту перекручувався зміст тих цілей та завдань, які проголошували її очільники.

За яких же умов була створена ДКР і коли вона повернулася до складу радянської України?

Які аргументи висували її прихильники? Чим вони засадниче відрізняються від того, як сучасні колаборанти пояснюють свої дії в окупованих Росією ОРДЛО?

Настільки типовим було це утворення для того часу, і що означає дефініція "південні республіки"? Скільки було таких республік, і чому про більшість із них майже нікому і нічого невідомо?

Чому існування ДКР було принципово неможливим після весни 1918 року?

На ці та інші питання можна почути відповідь і подискутувати на лекції Геннадій Єфіменко, к.і.н., старшого наукового співробітника Інституту історії України НАН України.

Час: 10 лютого, субота, 14.00

Місце: Національний музей історії України, 4 поверх (м. Київ, вул. Володимирська, 2).

Захід відбудеться в рамках проекту "LIKБЕЗ. Уроки історії".

Вхід за музейним квитком вартістю 10 грн.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.