In memoriam. Помер філософ Мирослав Попович

На 88 році життя помер академік, директор Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України Мирослав Попович.

Про це повідомяє "Українська правда" з посиланням на проректора з науково-педагогічної роботи КНУ ім. Тараса Шевченка Володимира Бугрова.

 Мирослав Попович. Фото: "Українська правда"

"Страшна і сумна звістка – відійшов у засвіти Філософ, Мисленник, Людина, Моральний Авторитет Мирослав Володимирович Попович. Це велика втрата для України. Хай покоїться з миром! Світла пам’ять достойному Вчителю!" - написав Бугров на своїй сторінці у Facebook.

Мирослав Володимирович Попович – сучасний український філософ, доктор філософських наук, професор, академік НАНУ.

Народився 12 квітня 1930 року в Житомирі. Початкову освіту здобув в Ізяславській середній школі № 1. Закінчив середню школу № 1 у м. Народичі Житомирської обл.

1953 року закінчив філософський факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка й упродовж трьох років працював директором середньої школи в с. Золотий Потік на Тернопільщині.

1956 року Мирослав Попович вступає до аспірантури Інституту філософії АН України і відтоді все життя залишається його працівником. Тут він захищає кандидатську дисертацію "Ірраціоналізм у сучасній французькій філософії" (1960) і докторську дисертацію "Філософський аналіз мови науки" (1966).

1969 року – завідувач відділу логіки і методології науки, а з 2001 – директор Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України.

У 1992 році Мирослав Попович обраний членом-кореспондентом, у 2003 – академіком НАН України. У 2000 році удостоєний звання "Заслужений діяч науки і техніки України", а 15 жовтня 2009 – "Почесний доктор Київського національного університету імені Тараса Шевченка".

Один із учасників ініціативної групи "Першого грудня".

Як раніше повідомлялось, 18 грудня 2017 року помер голова російського "Меморіалу" - Арсеній Рогінський.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.