АНОНС: У Макарові презентують "Книгу пам’яті полеглих за Україну" та розгорнуть "Блокпост пам’яті"

20 лютого в м. Макарові Київської області презентують другий том "Книги пам’яті полеглих за Україну" та виставку "Блокпост пам’яті".

"Герої не вмирають – вони назавжди у наших серцях та у "Книзі пам’яті полеглих за Україну", – говорять організатори презентації.

Її другий том, який розповідає про військовослужбовців із Київщини, презентуватимуть цього вівторка в Макарівському районному Будинку культури. Наклад другого тому – 1000 примірників. Усі книги безкоштовно передаються родинам загиблих бійців.

 

Важливою частиною заходу стане виставка "Блокпост пам’яті", що розповідає про події на російсько-українській війні. Її спеціально привезли до Макарова, аби пересічні громадяни на власні очі побачили, через що довелося пройти нашим захисникам і яка ціна спокою в Україні.

Експонати – артефакти з російсько-української війни, що зібрала пошукова експедиція "Евакуація-200", а також речі, передані родинами загиблих героїв. Доповнюють атмосферу тих подій – ящики з-під боєприпасів, особисті фото, листи та речі наших захисників.

 

Експозиція виставки вже здобула чималу популярність і відвідала низку регіонів.

20 лютого, вівторок, 14.00

Місце: Макарівський районний Будинок культури.

Організатори: Міжнародна організація дослідників фортифікації "Цитадель", пошукова група місії цивільно-військового співробітництва "Евакуація-200", ГО "Спеціалізоване пошукове об’єднання "Вертикаль"", Макарівська селищна рада, Макарівський РБК та Макарівський районний історико-краєзнавчий музей.

Контакти для ЗМІ: (067) 9565818 (Віталій).

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.